Зиґмунт Левчук. Не лем малювал церкви

Был першым будівничым, долголітнім кєрівником скансену і пізнійшым опікуном Сандецкого Етноґрафічного Парку. Як воєвідскій консерватор памятників сохранил пару безцінных перлин деревяной архітектуры, м.ін. церков з Чорного. Од часу студий малює.

25. жолтня/октобра тр. о 18.00 год. в дворскій офіцині при Каштели в Шымбарку пройде вернісаж выставы малярства Зиґмунта Левчука. Презентуваных буде більше як 50 акварель. Ціле професийне жытя присвятил Левчук деревяній архітектурі. Тота є тіж м.ін. предметом його малярскых фасцинаций.

Початкы роботы на полудни

Зиґмунт Левчук має 76 років. Вродил ся в Ковли на Волыни. Дітиньство провюл в Холмі Любельскым, пізнійше родина замешкала в Ключборку. По професиі є архітектом, кінчыл Краківску Політехніку. До Нового Санча першый раз трафил іщы вчас студий, в 1967 році, коли робил інвентаризацию загороды з Королевы Выжньой для скансену, котрый был рыхтуваный до одкрытя. Так познал товдышнього директора Музею Сандецкой Землі – Тадеуша Щепанка, котрый вчас практик звідал молодого архітекта о пляны. Роботу в скансені Левчук зачал в три тыжні по обороні, в 1969 році.

Был першым мериторичным робітиком Сандецкого Етноґрафічного Парку. Од 1975 рока кєрувал ним як одділіньом Округового Музею. Вюл тереновы досліджыня, вынаходил обєкты для скансену. Зробил товды коло 50 архітектонічных інвентаризаций обєктів вызначеных до транслокациі. Заанґажуваня коштувало го вельо здоровля. Хоснуваный до імпреґнациі дерева ксиляміт вказал ся ракотворчый. Під конец 80. років З. Левчук тяжко захворіл. До роботы вернул по двох роках.

В 1989 році был покликаный на становиско Воєвідского Консерватора Памятників в Новым Санчы. Был ним через 10 років, закля істнувало новосандецкє воєвідство.

Забезпечыл ремонт лемківскых церкви

Єст автором публикаций тыкаючых популяризациі і ратуваня деревяной архітектуры та скансенового музейництва. Своім знаньом ділил ся зо студентами. Вюл выклады о деревяній сакральній архітектурі церкви і костелів Малопольщы.

Як професийный архітект, думал, што для хороніня памятників треба підходити беручы до увагы, што для іх перетырваня необхідне єст постійне хоснуваня обєктів. Стоял на становиску, што треба забезпечыти властиву сучасну функцию і комфорт хоснуваня, при захованю консерваторскых принципів. Подля него консерватор мусит быти партнером для властителя памятника і лем товды охорона принесе долготырвалый і властивый ефект.

Велика част Лемковины, Орава завдячают му коло 70 дрібницьовых архітектонічных інвентаризаций для обєктів переношеных до скансенів або на інчу обшыр та більше як 70 інвентаризаций деревяных і муруваных памятковых обєктів для архівальных ціли.

Зробил вельо проєктів звязаных з ремонтом, одбудовом ци приверіньом ориґінальной архітектонічной формы м.ін. для церкви в Білянці, Мацині ци костела в Лібушы. Як воєвідскій консерватор забезпечыл середкы на ґрунтовны ремонты церкви в Квятони, Шквіртным, Брунарах, Ждыни і Матієвій. Церков з Чорного сохранил перед знищыньом, переносячы єй до скансену в роках 1993-1996.

Доцінено роботу

В 2010 році признано Зиґмунтови Левчукови Нагороду Малопольского Воєвідтсва ім. Марияна Корнецкого за опіку над забытковом, деревяном архітектуром, єй документацию і популяризацию. В 2018 році выріжнено го Крестом Малопольщы – Почестным Одзначыном Малопольского Воєвідства, в подякуваню за професийну, вельолітню роботу і особливо заслужены діяня для фунґуваня Округового Музею в Новым Санчы.