Желам успішной дискусиі

Честуваны делеґаты!

Был єм серед тых, котры в 1989 р. пришли до Ліґниці на стрічу, яка мала основати Стоваришыня Лемків – першу по выселіню соспільну лемківску орґанізацию. Хоц мож было нюхати зміны, лем в краю надале рядила комуна, а на улицях лежал товды іщы чорний сніг.

Публикували сме в Річнику Руской Бурсы документы якы засвідчали о скоршых пробах основаня по 1956 р. лемківскых незалежных орґанізаций. Такы пробы піднимали люде в Білянці, Креници і Стшельцах Краєньскых. Комуністичны власти все на зачатку не мали ниякых застережынь, были за Лемками. Але внесок о реґістрацию цілю консультаций ішол до тоталітарной, комуністичной орґанізациі – УСЕКАТЕ [1]  – і зато дале было все рішыня власти одмовне. То не польскы власти, але украіньскы товаришы были против Лемкам. Стояли там де стояло… Они фурт знали лем єдну мову – язык домінациі, украінізацийного тиску, контролювати і мати неподілену власт над Лемками.

Не знам, по яку біду ініциятивна ґрупа до покликаня першой повыселенчой лемківской орґанізациі закликала товды тых «тримаючых власт». Што сподівали ся почути і дознати? Не розумію доднес тым драматурґічным думкам.

Не єст правдом шырена по роках лож, же Копча основал гев на Заході лемківску орґанізацию, але она в Горах не финкцийонувала і лем зато ”они” основали другу орґанізацию на Лемковині, котра прецін ся зове даяк подібні… Зато о што ходит? Повідают днеска, же сут такы як вы і треба ся з нима братати і сестрити. Такы думкы днес ходят по голові неєдному.

Але, по перше, на стрічу до Лігниці товаришы Украінці пришли, декотры ся вписали на листу присутных, декотры не вписали, а были тіж такы, якы в епілоґу свойой пристуности ся роздумали і выкрислили з листы. Кєд бы дахто звідувал, то іх гев нияк не было. А товды си памятам, єден з них зорвал ся прібувати свойой силы – запропонувал фантастичну назву на новопокликану орґанізацию – Стоваришыня Лемків – Етноґрафічной  Ґрупы Украіньского Народу. Хоц векшына не хотіла той імпертиненциі брати серіо, то ведучый стрічу дал під голосуваня тоту передуману нима провокацийну пропозицию. Украінці тото голосуваня програли і з грявком одышли. На остаток гварили, же зобраны в Лігници ділят Лемків, а они хотіли лем в доброті, в згоді, жебы нарід не пропал.

Потім основали свою орґанізацию, а до свого статуту си вписали недоречну доґму – Лемкы сут «етнічном ґрупом украіньской нациі». Тот запис был принятий нима од самого початку. Не єст правдом, же аж потім незнана рука го гын вштурила. Стоял од самого початку і фурт приберал тот запис ріжны «кодифікациі», аж до той яка обовязує днес. Адже до якой кодифікациі? – а до такой, котру в своіх статутах мают вшыткы зъєднаны понад поділами. Статуты мают єднакы.

Основателі Стоваришыня Лемків, як політичний плян голосили «автономічны стремліня». Може лем зато запропонувана версия, уж на тамтот час анахронічного і в вельох місцях смішного статуту, мала задекретуване приятелюваня з УСЕКАТЕ і досліджуваня моральности – доброго справуваня ся членів. Основателі свою орґанізацию виділи тіж ґіґантичном, одтале позаписували до великого як книжка статуту одповіднчо многочысленный заряд і розбудувану структуру контролюваня, орґанізуваня забав і туристикы та прецизийні окрислене плачыня складок на ріжны рахункы.

Але так направду розвиток лемківского жытя проявлений од початку діляльности СЛ был взірцьом – выдаваня Бесіды, основаня пунктів вчыня лемківского языка в системі публичных шкіл, друкуваня книжок і підручників до вчыня лемківского языка і літературы. Стоваришыня Лемків было тіж спілосновательом Світовой Рады Русинів.

Яка была одповід тых, котры хотіли єднати, а не ділити, якы заєдно хотіли згоды понад поділами? Тото думам, векшына присутных знат. Сут такы, якы зазнали тото особисто.

Дорогы Лемкы!

30 років тому зачынали сме, з некотрыма з вас, од ґрупы невызнаваной, котрой єствуваня было неґуване. Лемкы мали што найвыже надале быти мало значучы і підпорядкуваны силовикам. Мали мати головно гулянкы, співанкы, старе облечыня і сохранены лем поєдны допущены стары звыкы. А днес, посмотрте – вышло з того дашто надсподівані успішне. Вышла на верх правда про  нарід, «што го врагы прирекли до смерти» (як писал Нестор Жылич) і обявил свою присутніст. Люде ся зґрупували, зъєднали завдякы історичным і языковым досвідчыням. Лемкы одкрыли в собі союз ідеовых і культурных спілзалежности, котры творили лемківску достоменніст. А в Ліґници проголосили потребу переносити рідну самоідентифікацию на будуче, на дальшы поколіня.

Потім Лемкы зо стоваришыня скодификували свій язык, якій і так был (і надійме ся, же буде надале звучал). Зачали го вчыти не по кутах, а в експонуваных місцях – в школах, на університатах, на науковых конференциях. Выдали кус книжок, але і материньскій русиньскій язык стал ся літурґічным – языком Церкви. І днеска треба признати, што систематична і системова робота з языком, котру започаткувало Стоваришыня Лемків єст найважнійшым успіхом той орґанізациі. І коли бы не было інчых – то тот успіх остане на поколіня.

Дорогы делеґаты і гості!

Спомянул єм на задекляруваных ворогів розвитку русиньского руху серед Лемків та інчых Русинів, але сут іщы люде, орґанізациі, середовиска якы приняли си за проґрам розмонтувати ґруповы границі. Приняли проґрам «спілпрацы понад поділами» – не ділити лем бесідувати. Тот погляд, як зараза, шырит ся найчастійше серед тых, якы не зазнаємили ся з лекцийом лемківской істориі, якых не было тіж товды в Ліґници.

Дорогы делеґаты, Лемкы од 2005 рока, од принятя закону про нацийональны і етнічны меншыны і реґіональний язык, сут вызаном етнічном ґрупом, сут бездержавным народом, сут незалежны од никого. Іх достоменніст, ідентифікация єст на тым самым рівни, як вшыткых інчых ґруп, котры приняли давно, або чысто недавно свій народовий проґрам. Лемкы не сут никому підпорядкуваны, не сут ниякым выдуманым «субетносом» ани голузю. Але неконечні мусит так надале быти. Можут барз скоро ся тым выростком, щыпком ци листочком стати. Товды, коли згідны понад поділами украінофільскы середовиска, орґанізациі, інституциі і люде нашмарят Вам думаня, же боронити свого не треба. Же неє сенсу надале стояти на еманципацийных позициях, же наш язык може быти такій, або іншакій, же не треба підкрисляти фурт, же сме Русины – такы як і тоты з полудньовой стороны Карпат.

Коли неє границ, в тым припадку ексклюзивных етнічных границ, то неє ґрупы, то означат лем єдно: не буде ниякых Лемків. Коли вельо думат, же дост уж той еманципациі ґрупы, же треба уж одпустити і коли хотят Лемків зъєднати з другыма нациями, то най ся пишут до інчых, уж не лемківскых орґанізаций.

Лемкы то нарід, якій знат о собі дуже, знат язык, або хоц лем прібує ся го вчыти, мат образ самых себе, котрый єст прецизийный, скристалізуваный і містит в собі богатство деталів та зъінтеґрувану свідоміст. Лемкы сут етнічном ґрупом завдякы тому, же сут зорґанізуваны. Зато новый напрям, котрый годен быти днеска при нагоді того зъізду даный під дискусию, то не лем конечны зміны, формы самосправуваня ся членів, схема уяв про рідну ґрупу, але штоси веце потрібне. Незмінно, єст тым образ чужой ґрупы, конкуренцийной, зовнішньой, тых чужых, котры несут нам найбільше загорожыня. Бо наш лемківскій образ самых себе, все буде лем котрастом, на основі котрого надале могли будеме дефініювати розділ од той чужой ґрупы. Без розділу, дистансу до інчых нас не буде.

Желам успішной дискусиі.

на фото: границя меже Канадом а ЗША, wikimedia

В проґрамі вызвучала співанка з 1988 р. групы КУЛТ пн. Arahja

[1] УСЕКАТЕ – Украіньскє Соспільно Культурне Товариство