Збогом збраням

Нихто в Европі не хоче войну. А і Путін выступать такым способом, же єй не хоче. Кідь маме повісти, хто про тото, жебы войны не было, робить моментално найвеце, так треба ясно вказати на Анґелу Меркелову, котра веце раз повіла, же не видить можливость во воєньскім рішіню і літать по цілім світі, жебы платала, што ся дасть. Но намагы Западу суть в реалности прогров Києва. По 16-годиновім їднаню в Мінску ся нич інше повісти не дасть.

Кідь Лавров повів, же діла ідуть „супер“, мав правду. „Супер“, але про Москву і єй нахыленых сепратістів. Першов абсурдностьов договору в Мінску є час, коли ся мать перестати з бойованьом. Повісти, же добрі, перестанеме бойовати, але аж од 15-го фебруара од півночі, є, правда, зрозуміле, бо і єдна і друга сторона іщі має час на здобытя даякой части теріторії, од котрой ся потім буде робити „беспечностна“ зона, але на другім боці є то тото саме, як кібы сьме повіли, же губити людей є про нас неприятельне, але іщі до неділі то акцептуєме. Вартость людьского жывота ся на обидвох сторонах вказала як дашто неосновне. Вопросом є, ці то обще буде дотирмане і як довго ся то буде дотримовати.

Кідь мам раховати прогры Україны по Мінску, зачну якраз тов беспечностнов зонов. На властній теріторії мусить зохабити зоны, де небуде мати жадны збрані ани армаду (про різны тіпы воєньской технікы різны условії). Значіть, можеме рівно бісідовати о демілітарізованій зоні в рамках властной державы чім ся Україна діставать міджі таку еліту як Кореа, Косово і Сербія, Приднестерія і Молдавія. І то є успіх сепратістів, не успіх Україны. Київ ту програв.

Шпеціалный статус про дві области є таксамо лем програ Україны. Бо оно ся не знать, кідь ся обще ку тому статусу дійде, што то буде значіти. Ці то буде конець проблему, або зачаток іщі векшого проблему, котрый бы міг значіти, і дякуючі „беспечностной зоны“, замерзнуту теріторію, припадно невызнану державу в наручі Путіна єднако, як є то з Приднестерійов, Абхазійов, Осетійов. Што є але в тім найголовніше, то є то, же з таков замерзнутов зонов може якбач Київ забыти на евроінтеґрацію. Лем кібы ся хтось одкликав на компроміс з Кіпру…

Прогров є і то, же уж нихто не бісідує о Крымі. Днесь суть вшыткы тихо, як кібы то было вырішене. Лемже оно то так не є а докінця уж ани Київ не мать одвагу о тім даяк голосно бісідовати. Росія не дотримала договор з Будапешти, і вшыткы ся грають, же є вшытко в порядку. Смутне. Київ програв.

Як навекшу прогру Києва рахую то, же Україна ся знайшла в сітуації, коли на ню дахто звонка тискать, жебы змінила Конштітуцію, і то до кінця рока. Тот дахто суть сепратісты і Москва і Запад з тым, лем жебы не была война, согласный. Хоць ся Порошенко ставлять на задні ногы, думам, же є му ясне, же покля холем не буде грати намаганя о тоты зміны, стріли буде на Україні чути зясь до пятьох минут.

Ці Україна і зо своїма сепаратістічныма реґіонами дасть „збогом збраням“, то є тяжкый вопрос. Кідь дасть, до коли буде тото „збогом“ тырвати, то іщі тажшый. Є але ясне, же Київ програв. Україна, ці так, або іншак, уж якбач ниґда не буде така, як перед тым. Дотисла єй до того Москва і то притім Київ все видів найвекшый проблем лем Ужгород, Русинів і референдум із 1991 р.

P.S.

Жебы сьме не были лем важны. В першім ряді бы єм рекомендовав політікам, же кідь зясь підуть десь до царьства Лукашенкы їднати, най собі доїднауть розумнішу годину. Зачати вечур і скінчіти дополідне? Могли то зробити навспак. Тадь Путін быв уж з того такый нервный, же поламав тушку. Што є але позітівне, він холем зламав властну тушку. Бывшый чеськый презідент Вацлав Клавс тушку не зламав, але зато вкрав перо на офіціалній загранічній навщіві, што была векша ганьба.

По друге, хоць ся „премєрміністер“ Підкарпатьской Руси фотить зо сепаратістами і давать розговоры про російскы медії, даяк єм не збачів, жебы сепаратісты або представцителі Москвы коло підписаня договору повіли: Чекайте! Іщі Русинів сьме не порішыли. Но, не хоче ся мі вірити, же премєр у них не мать значіня. Істо лем забыли.

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА