Замотаны в діскусіях

На Словакії святкуєме Рік русиньского языка. 30 років од кодіфікації, то уж є цалком шумна історія, і кедь з погляду „віків“ курта. Основнов проблемов є, жебы сьме ся не замотали в неосновных ділах, але жебы сьме про розвиток того языка реално штось зробили.

В часі, коли пишу коментарь, паралелно рихтую ся на бісіду під назвов Як дале русиньскый язык?, котра одбуде ся в Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові. За послідні два тыждні єм вже брав участь на двох споминовых подіях, котры были присвячены тій округлій річніці.

Но а чекать нас много далшых акцій, меджі іншым далшы конференції, наприклад, і далшый Меджінарондый конґрес русиньского языка. То є вшытко барз красне. І то ясне діло, же такый юбілей треба собі припоминати. Треба робити події, котры тот найважнішый акт Русинів по 1989-ім році, запишуть людям до голов.

Єднако ясным ділом є і то, же при такій річніці мають ся зорґанізовати і події про нашых ученых або шыршы фаховы кругы, на котрых обговорять ся сучасны проблемы русиньского языка, і то нелем в тій „словацькій“ провеніенції, але обще. Але є ту єдно „але“.

Но перед тым, як дійти до того „але“, не можу выхабити єден факт. В посліднім півроці мав єм можливость робити на двох научных статях, котры были повязаны з кодіфікаційов русиньского языка на Словакії. Чімвеце чоловік глубше почне штудовати історічны документы, прийде на то, же кодіфікація была ґіґантічне діло.

По перше зато, бо обще зробити таке штось, і мати то обґрунтоване лінґвістічно, мати ку тому приготовлену фахову літературу, а то лем за даякы два рокы інтезівной роботы, є просто чудо. По друге зато, і то мож найти нелем в писемных жрідлах, але і з бісідованя тых, котры на тім робили або будьякым способом на тім взяли участь, оно то абсолутно не было так, же вшыткы нам жычіли, і мы могли робити. Ніт, было много нежычливців, котры цілу нашу кодіфікацію хотіли знеможнити, або єй мінімално здіскредітовати, жебы она нияк не была акцептована.

Кедь здобудеме про русиньскый язык молодых людей, буде то наша перемога.

Але Русинам подарило ся зробити кодіфікацію наперек тому. Схосновали того духа добы, Zeitgeist, хопили до рук тот моментум, тоту силу, котра появить ся лем раз за час, коли діють ся великы переміны, великы діла в обществі, і схосновали то на сто процент.

І теперь вернийме до того „але“. Покля зістанеме лем при споминаню на то, што подарило ся нам перед 30-ма роками, буде то мало. Покля будеме лем святковати різныма академіями, памятныма актами, буде то мало. Покля будеме о нашім языку в тім році лем діскутовати на деякых діскусіях, конференціях, де ся буде рішыти така або іншака проблема, буде то мізерні мало.

Мы знаме, же сітуація не є абсолутно ідеална. Знаме, кілько маєме школ, кілько маєме періодік, медій обще, в якім стані є хоснованя русиньского языка, маєме даны із списованя, кілько людей тот наш язык іщі пише собі за материньскый.

Ніт, тот коментарь не має быти скептічный. Лем не мож выхабляти факты, закрывати перед нима очі.

Рік русиньского языка буде успішный, кедь перестанеме быти замотаны в ліґнвістічных діскусіях, і наповно почнеме підтирмовати хоснованя языка. Кедь будеме знати мотівовати людей, жебы чімвеце го хосновали, жебы в нім і писали, і кедь з хыбами, жебы то про них было природне, і не стояв над нима лем якыйсь языковый цензор.

Кедь в тім році выйде холем єдна досправды добра книжка по русиньскы, навеце од якогось нового автора, буде то веце як сто діскусій. Кедь ся нам подарить запровадити навчаня русиньского языка холем до єдной далшой школы, буде то веце як сто конференцій. Кедь здобудеме про русиньскый язык молодых людей, буде то наша перемога.

Значіть, одказ Року русиньского языка бы не мав быти о тім, же сьме, так як цілы рокы, зясь лем замотаны в діскусіях, але же тот язык хочеме каждым дньом веце і веце дістати до штонайвекшой кількости областей нашого повсякденного жывота. І то є велика вызва.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.