Західньоевропейскє скупліня а слявяньскa ентропія – значыт, ансамбль „Відимо” в Німцях

Уж другій раз ансамбль карпатской пісні Відимо міг засмакувати німецкой прецизиі і педантериі, а зас західньоевропейска публика – слявяньского духа імпульсывности і динамізму, полного страсти і енерґіі, объявляючого ся не лем в співах. Бо не лем на спiві операла ся друга, тым разом в міні-выданю, концертова траса ансамблю по Німцях. Два рокы тому Відимо през місяц концертувало по західній части Німец, в містах, якы находят ся в околици, а і в самым Кельн (Köln). Той осени, хоц сміло мож речы, же властиві то зимы – бо разом з приіздом ансамблю пришло порядне охолоджыня, насилене неприхыльным, студеным вітром, што єднак нияк не односит ся до температуры темпераментів дівчат, з якых складат ся ансамбль…, той зимы Відимо доіхало аж над море.

Хоц Відимо то ансамбль, якого центром є місто Санок, підкарпатского воєвідства (Польща), свою подорож зачал іщы в Тернополи в Украіні. Чом? Бо Відимо то вельонародова, вельоконфесийна і мультікультурова мішанка, а в котрій находят ся жытелькы і Польщы, і Украіны. Є іщы друга, барже прозаічна, хоц певно і дакус заскакуюча, причына – чом вандрівка зачала ся уж в Тернополи? Отже, туньше было наняти бус в Украіні і объіхати Німці, як брати авто з Польщы і стартувати зо Санока. Такій то уж тот капіталізм. Чудачний часом. З каждым переіханым кілометром, запоряд, місця занимали наступны членкы ансамблю. З Ґорлиц выіхал уж в полным складі. Полным складі для того акуратні выізду (7 дівчат), але не полным, рахуючы чысло вшыткых членок ансамблю. Маючы іщы свіжо в памяти попередню трасу з 2012 рока і гіперкоректніст нашых західніх сусідів в перестеріганю вызначеного пляну, ани єдна особа меньше або більше поіхати не може, кєд запрошеных было тілько-а-тілько осіб. Достосували сме ся без ґаданя. Тот же принцип являл ся очывидным.

Першым концертовым (бо тых неконцертовых было много миллионов, што прецін натуральне, кєд возмеме під увагу, же в єдным часі, в єдным місци находит ся 8 осіб – сім дівчат, а іщы прецін шофер – а каждий мат інчы потребы…) пристанком было місто Бреслау. Значыт ся, по нашому, Вроцлав. Там, в сали Объєдная Украінців, прошол найбарже камеральний концерт. Неє ся чым чудувати, же публика не дописала, хоц по правді дописала, бо не співано до порожніх стін. Понеже відоміст о концерті дає ся на ден скорше, є то середина тыжня, а і пополудньова пора – 17.00 год., тіж не докінця властива при такого рода акциях. Нарікати неє на што. Концерт был? Был. Подабало ся? Подабало. Пак, выстартували сме на здобытя Гамбурґа. А же дорога далека, a премучати не любит ся нихто, провірили сме, як выглядат нічне жытя Берлінчыків. Потім сме знали, же так само, як і в нас. То уж знате як. 🙂 З том маленьком ріжницьом, же хмільний напій (нотабене Хмільне то назва останього кружка ансамблю Відимо, до придбаня за тым мотузком) подают в шклянках, ци може ліпше написати – мензурках, з обсягом 0.3, або навет і 0.2 літра. Признайте самы – маленька ріжниця.

По успішным здобытю Бранденбуржской Брамы, ансамбль доіхал вкінци до портового міста Гамбурґ. Там актывні провели сме ціліцькій ден обзераючы місто, неєднократно певно ходячы путьом, котрым – з доцяп інчым настроіньом – кінцьом XIX і початком XX ст. ходили тисячы еміґрантів з Галичыны. Отже Гамбурґ был остатнім місцьом положеным на старым континенті, з котрого одтамале выплывали на велику воду шыфы, выполнены до границ можливости, а нерідко преполнены застрашеныма, престрашеныма, а найчастійше тыма найбіднійшыма жытелями Галичыны, якы рішыли, жебы хоц в невыгодах, стресі, боязни, але єднак – дотерти в вымрияне, бо з надійом на ліпше жытя, місце в новым краю. Ансамбль Відимо нашол ся на іх місци (бо і плынул шыфом по пригамбуржскым Альстері) уж в доцяп інчых, ліпшых обставинах. Тым разом то захід Европы схотіл почути в себе звукы Карпат, а постарало ся о тото Німецко-Польскє Товариство з панями Віольом Крізак (Гамбурґ) і Марийом Ґенске (Кіль) як орґанізаторками. І почул, і подабало ся незмірні. Мож сміло речы, же ансамбль підбил серця німецко-польско-украіньской публикы і очарувал тым специфічным родом співу. Інакше бы хыбаль не давал трикратных бісів? Горячо тіж запрашали нас на будуче.

Репертуар якій запрезентували сме зложений был з трьох части. Першу становили народны карпатскы співанкы, головні русиньскы (Іду домів, Кукучка, Динь динь, Ой на Яна) та інчы. В другій части зазвучало пару паралітургічных пісен (напр. Царю небесний, Ой по мосту, Марія Магдалина), а сутю концерту была третя, найдолша част, в якій почути мож было коляды і щедрівкы (Як Панна Марія, Херувимы Свят, Щедрочек та інчы). Вшыткы вынятковы, не лем зато, же карпатскы, ци тіж записаны в Карпатах, але одспіваны в характерний, вельоголосовий спосіб. За опрацуваня вшыткых аранжаций одповідат Маріянна Яра – кєрівничка ансамблю.

Окрем концертів, брали сме тіж участ в тзв. адвентовых стрічах (Adventstreffen), орґанізуваных вірныма західніх Церков перед Різдвом. На такых стрічах спільні ся колядує, слухат святочных оповідань і смакує велийны стравы і кіста. На стрічы в Гамбурґу прібували сме велийного борщу і куті, яку зрыхтувала сама мать Відима – М. Яра. В тракті той самой стрічы, Ґенеральний Консуль Польщы в Гамбурґу Маріан Ціхош, захоплений выступом ансамблю, ствердил, же Відимо є народовым добром. Лем не допрецизувал котрого народу. Польского? Украіньского? Лемківского? А може Афрокарпатского? Бо і так бесідує о собі єдна з членок ансамблю. Гейбы, так ся розохотил, же спонтанічні заспівал сольо єдну співанку. Тото для Німців, все тримаючых ся реґуляміну, значыт – пляну, было істинно бравурове, але приняте барз тепло.

По Гамбурґу перемістили сме ся до Кіль, де сценарий был подібний, з том ріжницьом, же в свобідным часі відмовскы дівчата хотіли кус попляжувати над Балтыком. Як хотіли, так зробили, не обзераючы ся на штормовий, проникливий вітер і на тото, же никому інчому не пришло на думку, жебы в таку погоду добровільні выйти за поріг теплой хыжы. Пляжуваня было? Было. Олімпійскє селечко обізрене? Обізрене.

По тых вшыткых атракциях, выступах, а і чудовым принятю – гамбуржскы родины, в якы принимали ансамбль, вказали ся барз щырыма, гостинныма, отвореныма, а навет і спонтанныма (!), тяжко было выізджати, тым більше, же дорога далека – з Кіль до Тернополя є 1400 км, але і ту нашло ся розвязаня, як без прикорченых долгогодинном іздом тіл вернути дохыж. Директорка Ансамблю Загальноосвітных Шкіл но IV ім. Б. І. Антонича в Ліґници Анна Гаврилчак-Маланьчак запросила ансамбль на нічліг до шкільного інтернату. Цілу трасу проведено в днях од 25. листопада до 2. грудня  2014 р.

В такій то спосіб прошла друга стріча Відима з Німцями, і Німец з Відимом, в складі:
Моніка Воляньска (І голос)
Катажына Ґліняновіч (І голос)
Наталія Малецка (ІІ голос)
Сусанна Яра-Малецка (І, II, III голос), гостинні
Соломія Сцібайло-Яра (ІII, IV голос), гостинні
Марта Ґжыбовска (ІII, IV голос)
Маріанна Яра (ІІ, ІII, IV, V голос)

фот. Сусанна Яра-Малецка