Книгы, котры мали быти спалены, мали загыбнути, як і самы Лемкы, перетырвали. Тепер мают ся уж добрі. Кажда страничка была «осмотрена», коли треба – то підклиєна, окладинкы зреперуваны, тектуры підбудуваны, ціліст пошыта наново.
Будут тырвати дале. Буде мож з них оповідати історию Меренів, Жыличів, Хыляків, Хорощаків, Максимчаків, Фучків, Гальчаків, Моханцкых… і вельох, вельох інчых.
В 2024 році Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях реализувало проєкт пн. «Діґітализация Архіву Руской Бурсы / етап 4» фінансуваный Міністром Внутрішніх Справ і Адміністрациі. Тым разом проєкт обнимал не саму діґітализацию, а необхідны консерваторскы роботы, якы на архівальных джерелах треба было зробити скорше, жебы карты не розлетіли ся в руках. Жебы пак было што сканувати, на котре приде іщы час.
Істория дорогы книг до Руской Бурсы то мало не метафора тырваня самой лемківской спільноты. Мало не быти, але пак хтоси не выконал розказу, сховал, перетримал, розпродал. Дальше трафил ся якісый припадок (хоц бесідуют, што припадків неє), нашли ся жычливы люде, же книгы трафили до Фльоринкы, пак до бурсяных засобів. Шырше о тій дорозі чытайте в архівальным дописі Северияна Косовского пн. «Книгы, што были приречены на загыбель».
Книгы, якы достали ся в нашы рукы, были назначены зубом часу, роками лежаня деси в боіску. Чути было в них поневірку. Щестливо повело ся выстарати о фундушы, жебы затримати процес деґрадациі, кус одвенрути тото, што встингуло ся розлетіти, і забезпечыти на будуче. Значыт тото, чым Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях занимат ся наштоден…
Професийна інтроліґаторска працовня в Новым Санчы книгы одчыстила, зшыла, оправила іх з захованьом ориґінальных окладинок, пошкоджены страны індивідуально законсервувала. По «механічній» консервациі книгы завезено до Клінікы Паперя при Ягайлоньскій Бібліотеці в Кракові, жебы книгы одквасити. Процес одквашаня мал на ціли продолжыти час жытя книг, додатково очыстити папір і зміцнити го. В дальшым етапі книгы будут науково опрацуваны і здіґітализуваны, жебы уможнити одкрытый доступ вшыткым заінтересуваным.
Што цікаве, серед книг, котры сохранили ся во Фльоринці, неє ани єдной книгы з самой Фльоринкы. Переданых і забезпеченых было 13 парохіяльных книг, серед котрых найстаршы походят з ХVIII ст. То м.ін. книга вроджынь, хрещыня і смерти Перунчан за період років 1776-1842, то книга шлюбів, народин і смерти Полянян (1784–1866), передшлюбны протоколы для Бересту і Полян (1859–1919 ), метрикальны книгы парохіі в Бересті (1843–1890), Камяній (1787–1946). То тіж книга оповіди, протоколы, заряджыня і інчы поєдны документы.
Захованя тых книг то не лем захованя і охорона материяльной спадковины, але і захованя спільнотовой памяти і достоменности Лемків. Документы сут свідоцтвом жытя, культуры і віры. Сут свідоцтвом незломного тырваня.