Тема теріторіалных претензій односно Підкарпатя од кінця фебруара уж не є лем прівілеґійов мадярьского ултраправіцьового Руху наша отцюзнина (Mi Hazánk Mozgalom). Словацькы медії інформовали о тім, же таку тему в Москві уж обговорив і єден словацькый політік.
Но, властно, слово політік в припаді Павла Слоты є скоріше гіпербола досягуюча розмірів нашой ґалаксії. Павол Слота, сын довгорічного председы словацькых націоналістів із SNS – Яна Слоты, ани здалека не є на пути свого отця, котрый у своїм часі быв впливным політіком.
Сын Павол, председа нулапроцентовой партії Domov – Národná strana, котрый свої неуспішны кандідатуры реалізує все на списку іншой, так само чудной партії, є скоріше часточков словацького політічного планктону, котрый ниґда не перейде таку путь еволуції, жебы створити якыйсь комплікованішый орґанізм.
Наперек тому Павол Слота перед веце як місяцьом зарезоновав у словацькых медіях. На соціалній сіті Facebook інформовав о своїй навщіві Москвы. Но, навщіву Москвы собі якось в посліднім часі словацькы політіци, і векшого калібру, облюбили, і так якбач не хотів быти мімо того нового тренду. Стрітив ся там наприклад і з таков персонов, яков є ідеолоґ Кремля Александр Дуґін.
А так само председа нулапроцентовой партії написав, же бісідовав з російскым депутатом Серґейом Ґавриловом, котрый звернув його увагу на порушованя основных людськых прав і слобод Русинів жыючіх в „Закарпатьскій Руси“. Но і подля пана депутата бы было зрозуміле, кебы „сьме розвивали актівность на поміч людям, котры свого часу жыли з нами як братя Чехы в сполочній державі.“
Слота далше в статусі продовжовав з тым, же Україна як держава в будучности не мусить існовати так, як єй знаме днесь, і Словаци бы ся не мали чути виноваты, кебы підняли теріторіалны претензії на теріторії, якы історічно належать „Закарпатській Руси“.
Роздільме собі тоту тему. То, же суть порушованы права Русинів на Україні, є факт, на котрый Русины нелем на Україні, але і в рамках свого меджінародного руху звертають увагу Веце як три декады. Є смутне, же такый Слота мусить іти до Москвы, але то не є вынятковый припад, жебы ся дізнав тото, што має за граніцьов свойой державы. Не знав то, бо Русины го ниґда ани не інтересовали. А ани теперь го не інтересують.
Кебы його, або іншых словацькых політіків Русины на Підкарпатю реално інтересовали, пак бы акцентовали потребу рішіня прав Русинів, і в рамках меджінародных орґанізацій, котрых є Словакія членом, на то мають много можливостей.
Не знав то, бо Русины го ниґда ани не інтересовали. А ани теперь го не інтересують.
То, же Слота в рамках помочі людям з їх правами, людям із котрыма колись вєдно жыли в єдній державі, такой бісідує о теріторіалных претензіях, лем потверджує факт, же ту не іде о правдиву намагу помочі Русинам, але о причіну, як і собі одрізати дашто з колача, кебы была така можливость.
Як уж было спомянуте высше, Слота є політічный планктон, і з його діскусій в Москві собі тяжку голову робити не є треба. Він огрожіньом не є про никого, орім себе самого. На другім боці мож видіти, же в мурах Кремля мають Підкарпатя, котре вже раз анектовали, в мерьку, і знають собі на свої планы знова найти „добру причіну“.
Потверджує ся, же Україна свойов невольов рішыти права Русинів не огрожує лем свої прозападны амбіції, але іщі і дає Москві матеріал на „приятельскы“ діскусії о теріторіалных претензіях. Притім Русины не хотять нич, лем свої права. І порішіня прав Русинів бы запхало рот такым авантурістам.
Слота у своїм статусі на кінцю написав, же з Ґавриловом обговорили і потребу створіня меджіславяньского языка, котрому порозуміють вшыткы Славяны.
Я бы хотів підкреслити, же Слотови і далшым, котры бы хотіли „поміч Русинам“ рішыти даякыма теріторіалныма претензіями, знаме на будьякім языку, якому хоць лем дакус розуміють, пояснити, жебы собі свої презентії дали за калап, і лишыли о долі теріторії вырішовати людей, котрым історічно тота теріторія належыть як автохтонному населіню. Іншак ту не поможе ани меджіславяньскый язык.
Павол Слота є єден з тых „міцных“ з провінції, котрый собі не усвідомлює, же Підкарпатя не є забавка, з котров ся він може грати, а же і в тій Москві собі з нього лем робили жарты. І кебы хотів помочі Русинам, рішыв бы дашто цалком інше. Лемже його, так як і Москву, абсолутно не інтересують Русины.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.