З тыжденника: «Чом спав пудкарпатськый Русин у XX и XXI столїтёх»

• Політика асімілацїі и антирусинська пропаґанда, котра ся проводила и проводить вшыткыма державами, у чиюм составі сьме были. Єдным из тяжкых про нас резултатув сёго є тото, што у шырокуй масї наша челядь днесь не знає свою історію и културу. Намісто нашої історії є мітолоґічна зберька, котра має наохтема забити в нашу голову, же сьме не народ, а лем конарик другого народа. А без знаня своюй історії не годно быти самоідентіфікації. Култура цїленаправлено ся деформує, зближує ся з украинськов, оріґіналнї ї елементы ся замовчувуть. Окрем того пропаґанда малює неґатівный образ Русина. У єднум припадї, ги заобсталого селського «Украинця», котрый у резултатї своюй не вошколованости и ізолёваности не розуміє, же вун є Украинцём. У другум, ги украинофоба, продажного аґента спецслужб Кремля вадь Будапешта.
• Людська психолоґія. Сесь пункт мож бы и не раховати ги окремый. Вун скорше є продовженём первого и из нёго напрямо вуходжує. Пуд тиском пропаґанды русинську културу и бесїду принимавуть ги штось ґанчовитой и меншевартоє. Окрем того, у вшыткых містох свого бываня, в ушыткі часы русинська култура была селськов, аґрарнов културов. Сяков ся она обстає и до днесь. При сюм много ище значить такый фактор, ги културный антаґонізм межи селом и варошом. Людська психолоґія така, же нико не хоче ся числити ку непрестіжнуй соціалнуй ґрупі, асоціовати ся з дачым селськым, а ку тому ищи «ґанчовитым и меншевартым»;
• Общесвітові процесы ґлобалізації. У ХХ-тум столїтю світ вступив у нову стадію розвоя. Нові інформаційнї технолоґії, скорость переміщованя інформації, ідей, люди по планетї стеравуть роздїл межи народами. Масова култура пудмінять націоналнї културы. Резултатом є тенденція на деґрадацію многых малых народув и языкув. Май уразливыма ку сёму cуть народы, котрі не мавуть своюй державы и суть меншынами у державох другых народув. Ефективно ґлобалізації валовшнї противодїяти лем народы, котрі мавуть свою державу, вадь тотї, чию културу пудпорує держава, у котруй они жыють.
• Перебываня Русинув на низькум ступени національнуй самосвідомости. Я поклав сесь пункт послїднїм, айбо рахуву го главным, ибо лем позад сёго такым читавым годен быти неґатівный ефект од факторув, описаных у первых пунктох. Завто за сесе май подробно.

Нації ся зачали формовати у другуй половцї XVIII столїтя у майрозвинутых частёх світа – Европі и Сывернуй Америцї, а пак не рувномірно сесь процес ся розверг по ушыткому світови. Чом не рувномірно? Бо світ тогды як и днесь быв не єднако розвитый. Народы у рузный час пудходжовали до того ступеня розвою, кой ставали готовыма принимати націоналнї ідеї. Сесь процес проходить на тулько нерувномірно, што затяг ся у світї онь до днесь. Векшына народув у Централнуй Европі ся конечно изформовала у нації по розпадї Австро-Мадярської монархії. Айбо тому передовала інтенсивна робота інтеліґенціі тых народув, котра ся вела не єдно десятьлїтя и являла ся єднов из причин того розпада. Монархія розвивала ся не рувномірно. Сперед розпада австрійська часть, якмай Австрія и Чехія, и културно и економічно (а културного розвоя не бывать тамкы, де неє економічного) перебывала далеко сперед мадярської части. Май заобсталов теріторіёв и так у цїлови заобсталої Мадярщины, а значит и цїлої Монархії, была ‒ Пудкарпатська Русь. Мадярськый націоналізм ся зачав розвивати од первых дециній XIX столїтя. У другуй половцї столїтя, по тому як бировань стала дуалістичнув и Мадяры дустали булше прав, асіміляційна політика Мадярщины односно меншын стала доста аґресивнов. Резултатом тоі асімілаторської політикы явило ся тото, што булша часть Русинув была не писемна. Тотї, ко знав кирилицю, не мали доступа ни до якуй літературы, бо были такі біднї, же не могли си купити и реліґійну книгу, не кажучи за якусь другу. Роля русинської інтеліґенції, як и в середнї вікы, сповнёвало духовенство, ку вшыткому векшынов ищи змадяризованой. Културну заобсталость причинёвала и економічна. Олбрахт у романї «Микула Шугай – збуйник» писав, же економика русинського села до Первуй Світовуй войны мала ровінь Европы XVI столїтя, а при войнї упала до XI столїтя, так же вернула ся ку натуралному газдувствови и мінї продуктув без участи пінязюв. Окрем сёго русинська сполность была домак аґрарнов, а нації ся зачали появляти лем у індустріалну епоху. По сюм видко, же по Первуй Світовуй войнї, Русины културно, економічно и ментално перебывали не на зачатку ХХ столїтя, а десь у середнїх вікох. Кой другі народы Австро-Мадярськоі бированї уже довершовали своє формованя, мы не были готові ку тому, жебы перейти на новый ступень самосвідомости сосполного розвоя, и не зберовали были обернути собі на хосен валовшну політичну сітуацію, што ся тогды склала.

У новый Чехословацькый період русинська ідея хоть и не заказовала ся, айбо держава пудперала не русинську, а украинську ідентичность. Якогось видимого ефекта ото доправды не принесло. Ідентіфіковали ся украинцями в основному лем еміґранты из Галичины. Пуд час перебываня Пудкарпатської Руси в Мадярськуй державі у 1939 -1944 р. сітуація ся змінила. Мадяры узяли си на вызброєня методу батуга и колача. Колачом, попри друге, cя являло тото, же держава пуддержала твореня Пудкарпатського Общества Наук, котрой ся занимало изглядованями русинської історії, фолклора, філолоґії и многых другых напрямув наукы. Есе дало свуй позітив, лем трывало не довго. По приходу Совєтської власти тоталітарна машына максимално прикладовала ся, обы зукраинізовати Русинув и тым самым оправдати свої дїяня по анексії Пудкарпатської Руси, возъєднанём украинського народа. Русинство ся вуставляло ги вугадка буржуазної псевдонаукы, нацїлена на послабленя класової борьбы. За методы «пересвідчованя» опонентув Совєтськов властёв, думаву, и писати неє што. Лем за єдну русинську книжку, што у тя найшли, мож было трафити на рокы у темницю. По розпадї СССР Русинам кус полївило. Украина, хоть и не поміняла кардинално своє одношеня ку Русинам, лем не є тоталітарнов державов (як не є и демократичнов). Теперь лем за русинську книжку, ци ідентіфікацию ся Русином уже не заперавуть у темницю. Айбо Украина наспак цїностюм демократії, котрі фурт декларує, ся старать зо вшыткых сил про тото, обы Русины ся уже докус засімілёвали. Права чоловіка и русинської націоналної меншыны, ґарантованї констітуціёв и межинародныма договорами Украины, ся фурт нарушавуть.

Як видиме, обєктивно не мали сьме державної пудпоры, здобных сітуацій и якыхись позітивных вонковых факторув, котрі бы спомогли Русинум и прискорили наш розвуй. Позад вшыткого написаного не мож уповісти, же русинськый етнос на Пудкарпатськуй Руси нияк ся не розвивав од зачатку ХХ, до зачатку ХХІ столїтя. За сесь період дїяли и змінёвали ся ґенерації русинської інтеліґенції, котрі свуй труд, час, а даколи и жывот поклали на тото, обы усокотити, примножыти и передати дале добыткы русинськоі културы. Опруч ушыткому русинська ідея еволуціоновала и даякый розвуй быв.

Проблемов, котра ся обстає и котра зъєдинять сї ушыткі історичнї періоды з днешнїм днём, є тото, же абсолутна векшына нашого народа, як тогды, так и теперь перебывать у фазї «сплячых», ци «інтуітивных» Русинув. Єднозначної (ясної) русинськоі самоідентіфікації ся придержує читаво малый процент обывательства. Векшына и дале хоснує середнёвічнї понятя «свуй – чужый», ци протиставлявучи себе другым жытелюм Украины называть ся «закарпатцями». Лем біда, ибо середнёвічнї похопленя (ци скорше непохопленя) націоналної ідентіфікації у ХХІ-му столїтї не годнї усокотити од асімілації. До постатя націй самобытность ушыткых народув держала ся на сякых понятёх, як у нас днесь. Пудпорами окрем языка, были народнї традіції, фолклор, співанкы, танцї, вірованя, котрі передавали ся од єднуй ґенерації ку другуй. Се было тым, што предохраняло народ од асімілації до того, як вун раціонално зачав розуміти свою самобытность. Айбо по мірі розвоя цівілізації, зачинавучи од ХІХ ‒ первуй половкы ХХ столїтя, ушыткі народы помалї одыйшли од народнуй културы. Она перейшла у музеї, сканзены и фолклорнї колективы. Попри се ушыткі державы днесь пудпорувуть свою традіційну народну културу, розумівучи, што она вєдно з бесїдов є подаментом, на котрум ся будує нація. Процес оддаленя од народных традіцій пройшов и у Русинув. Ищи дакулько ниток, што зъязовали нас з нашым стародавнїм корінём, ся потихы рвуть. Окрем сёго їм ся «урвати» уже дас 100 рокув фурт помагавуть, пропаґувучи намісто нашого, правдивого, – псевдофолклор. Напримір, замінювучи слова на ураинські в русинськых співанкох, вудумувучи псевдонароднї, псевдоісторичнї псевдолеґенды и т. д. Тотї, што сяк роблять, добрі розуміли и розумівуть, яку важну ролю про захраненя народа удограє його култура, традіції и історична памнять. Уєдно из сїм маєме проблемы з усокоченём и далшым розвойом нашої бесїды. Не маєме школ, высшых учебных установ, доступу до радіа, телевізії, через котрі годнї бы сьме пропаґовати хоснованя рудного языка. Бесїда, ги и у давнину, передає ся векшынов устно од старшых ґенерацій ку молодшым. И она также казить ся пуд вплывом антирусинської пропаґанды, котра ся старать пересвідчити Русинув, же наша бесїда не бесїда, а лем діалект, мішанка рузных слов з другых бесїд и є одзнаков безкултурного чоловіка. Сякым кіпом ся рушыть капчаня, споєня ґенерацій. Чым дале тым менше передавуть ся тотї фундаменталнї данї (бесїда, традіції, фолклор) про фунґованя «інтуітивної» ідентіфікації. Из-за чого она ся розмывать леґше, ги тото было єдно-два, ци булше ґенерацій сперед сїм. Та и функції усокоченя народа «інтуітивна» самоідентіфікація исповняла у середнї вікы. У ХХІ столїтї світ ся докус поміняв и чинити ото она вже нияк не годна. Наконець, кедь пудбывати даякі резултаты днешнюй бесїды, повіме, же суть дві основнї причины асімілації Русинув – «перебываня векшыны Русинув на низькуй ступени націоналної самосвідомости» и «політика асімілації и антирусинська пропаґанда», котрі ся переплітавуть, доповнявуть єдна другу и в общому давуть тот ефект, котрый мы днесь видиме. Дуйшли сьме до тої меджи, наколи вадь розуміня того ко мы є удасть ся рознести у шырокі масы русинського народа, авадь нас не буде!