З істориі Лемковины: посвячыня памятника в Чорным в 1934 році

6. вересня/септембра 1914 р. на подвірци ґорлицкой вязниці (теперішній будинок ґорлицкого суду) был розстріляный православный священник о. Максим Сандович (в 1994 р. собором ПАПЦ зачысленый до лику святых). До канонізациі його особа была оточена великом честю серед Лемків, так што і при нагоді каждорічных Талергофскых Умапятнінь был споминаный як одданый сын Лемковины.

При нагоді 110. річниці мученической смерти о. Максима Сандовича припомнийме тіж 90. річницю од одкрытя в Чорным, ґорлицкого повіту, талергофского памятника присвяченого о. Сандовичови і вшыткым Талергофцям. Подія торжественного посвячыня одбыла ся 9. вересня/септембра 1934 р. – в 20. річницю початку увзязнінь.

Што о памятнику в Чорным писала товдышня лемківска преса? Отже, перезераючы ґазету «Лемко», яка выдавана была Лемківскым Союзом, в ч. 19 (Крениця, четвер, 30. серпня 1934 р.) явил ся анонс о плянуваным проґрамі подій в Чорным.

Приведме єй в цілости:

БРАТЯ ЛЕМКЫ!

Двадцет літ перешло с того часу, коли австро-мадярскы опричникы повели на мукы и смерть Отцов і Братов Наших за віру и наш народ. Тогды в страшных муках погыбли найліпшы сыны нашого народа (а народа), а разом с нима св. п. мученик о Максим Сандович. Остатни єго слова были: Най живе рускый народ і руска віра.

Тому то дня 9. вересня т. року, в першу неділю по єго мученической смерти, коло села Чорне, горлицкого повіта отбуде ся всенардодне торжество памяти мученика о. Сандовича, Талерговцов и вшиткых погыбшых 20 роков тому назад за наш народ.

Братя Лемкы! Вшиткы, у кого бє ся лем русяке сердце, станме в ряды участников того великого народного торжества, жебы показати горячу любов свому народу и преданность завітам наших отцов и братов мученников.

Програма торжества:

1. год. 9 рано. Процесия на гору коло села Чорне до каменного креста памятника – мученникам.
2. год. 10.30. Служба Божа, посвяченє креста, парастас.
3. год. 1 по пол. Торжественна академия в селі Чорне, посвячена памяти мученников. В програмі собраня доклады, промовы и выступи народных хоров.

Чорне, дня 19. VIII. 1934

Помочник предсідателя Комитету
Ніт подписи.

Секретар комитету
св. Іоанн Кутскый
наст. с. Радоцина.

***

Рік по торжестві в ґазеті «Лемко», ч. 34 (Крениця, четвер, 12. вересня 1935 р.) анонсувано о прошлій річници – богослужынях в Чорным:

В 22 рочницу розстріляня через австрийскы власти православного священника на Лемковщині О. Максыма Сандовича отбыли ся в тых днях в Чорном пов. горлицкого торжества в ціли отданя чести Єго памяти, на котры пришло около 8000. По богослуженю в місцевой, нововыбудованой часовні участники пошли под гору за селом, на котрой находит ся памятковый обелиск, выбудованый и посвяченый минувшого року прав. епископом Симоном в асысті 22 православных священников.

***

Здає ся, што остатнім з жыючых свідків торжественных подій з 9. вересня/септембра 1934 р. є прожываючый днес в Ліґници Адам Барна (вродженый в 1926 р. в Чорным), якій як 8-літній хлопчыско был гын присутный. Оддайме му голос:

«В тых роках послугу архієрейску на Лемковині сполнял Єпископ Симон. Першый раз приіхал до нашого села в 1931 р., жебы посвятити нову церков – часовню. Другій раз Єпископ Симон одвиділ наше село в вересни 1934 р. Было то в 20. річницю мученической смерти свящ. Максима Сандовича розстріляного Австрияками в Ґорлицях в 1914 р. З той нагоды посвятил за селом памятник той річниці. Витали Його парафіяне в парадных строях лемківскых на прибраных 12 конях і церковном процесийом зо співом выходили на границю села і там витали Його хлібом і сольом. Другє витаня было при церкви. По селах в Карпатах Єпископ Симон іздил лем возом гірскым, якій приготовило село, котре пращало Його по візиті.» (в: А. Барна, «Кавальчык тернистой істориі села Чорне на Лемковині 1870-1970, Ліґниця, 1996 р.».

В інчій своій книжці А. Барна писал:

«Почынаючы од 20. річниці, коли без шлідства і суду під стіном суду в Ґорлицях розстріляно 6. вересня 1914 р. свящ. Максима Сандовича, од 1934 р. што рока в кажду першу неділю вересня орґанізувано торжества. Того рока на перше торжество за селом і 4 км од Ждыні поставлено і посвячено каплицю і памятник жертвам Талергофу і свящ. Максима. Головны торжества розпочынали ся в церкви в Чорным в суботу од всеночного богослужыня, і в неділю по Св. Літургіі в церкви ішла процесия до каплиці і памятника за селом на богослужыня поминальне – жалобне Талергофцям. На торжество тото сходили ся делеґациі вірных з цілой Лемковины в чыслі около 5-9 тисячы вірных, а в тым около 20 делеґаций парафіяльных зо священниками і процесиями з вірныма з вінцями і квітами.

Ряд походный процесиі, священників і вірных был такой долгости, же сігал од церкви до каплиці около 1,5 км. Шкода лем, же товды не было голосників, камер і фотоапаратів, жебы было видно і чути співу ріжных хорів і того величезного тлуму в святочных – народных строях одежы лемківской. Старшы люде запамятали, же перед жалобном панахідом під памятником коло каплиці вінці і квіты складали делеґациі з: Баниці, Бортного, Боґушы, Фльоринкы, Ізб, Святковы, Тихані, Тылявы і інчых сел.

В торжествах тых в роках паристых: 1934, 1936, 1938 брал уділ Єпископ Симон Острожскій з діаконами і священниками і делеґациями, як подано высше, серед якых было дуже вязнів Талергофу, а медже нима все был свящ. Димитрий Хыляк з ізбяньской парафіі. В роках непаристых 1935 і 1937 торжества одбывали ся без уділу єпископа, але при уділі такого самого чысла священників і подібного чысла вірных.» (в: А. Барна, «Хмары і сонце над Лемковином, Ліґниця, 2008 р.).

В 2014 р. стараньом Єпархіяльного Осередка Православной Культуры Ельпіс в Ґорлицях памятник о. Максима Сандовича і Талергофців в Чорным был одреставруваный. 13. вересня/септембра 2014 р. одбыло ся його торжественне посвячыня, якє очелил владыка Паісий, товдышній єпископ ґорлицкій. Торжественны подіі при памятнику одбыли ся і в 2017 р., в 100. річницю ліквідациі талергофского лаґру.

Перед десятьома роками присутный на подіі был Димитрий Сабатович (уродженый в 1926 р. в сусідным Долгым), якій так само брал участ в посвячыню в 1934 р. Димитрий Сабатович вмер в серпни/авґусті 2024 р.