З Балутянкы – в Овідіопіль і в Гутиско… – 70 процент – субота, 20.00 год.

З рідной Балутянкы Михал Михайлишын памятат не барз дуже. І тоты спомины одходят дале і дале…

Лем єдно вражыня такє яскраве, же міцно тримат ся в памяти доднес. Він, маленькый цілком хлопец, входит до церкви – і видит над собом величезный церковный свічник – павук. Формы, кольоры, блищачы конары того незвычайного чар-дерева барз вразили дітину, чутливу на красу світа. Може, уж товды пробудил ся в нім поета? А може, тото вражыня так міцно засіло в голові, як якысий образ раю, бо пришло му лишыти рідну Балутняку…