Ювілей Маестрa Ярослава Трохановского

Звыкли сме, што ювілеі найчастійше святкуєме як округлы – десятинны. Але сут на тым нашым світі такы люде, што іх жытя вартат припоминати каждого рока при нагоді дня народжыня. Такым чыном припоминаме днес богате жытя Ярослава Трохановского – Маестрa Лемковины, якому 19. лютого/фебруара сполнило ся 85 років.

Хоц то може «пілокруглый» ювілей, то – як речено горі – доказ його жытя і одданя лемківскій культурі вымагат од нас того, жебы сме і при тій нагоді желали Шановному Ювілярьови што лем найліпше.

Писал єм ювілейну статю перед пятьома роками, на «вісемдесятку». Не хотіл бы-м ся повтаряти, хоц знам, же не буде то легкє. Товды, коли Маестро одсвяткувал дальшый «полный» ювілей, писал єм: «Знают Го преця вшыткы нашы поколіня. Заміст біоґрафіі од А до Я радше треба нам закрислити тезу, чом то Ярослав Трохановскій записал ся до пантеону Учытелів народу. Треба вказати, што діяня нашого днешнього Ювілята мают влияня (і іщы долго будут мати) на тырваня і будучніст народу. Понеже вшытко, о чым долов, зачало ся вельо років тому».

І мушу ту заперечыти дакус сам собі – бо хоц товды писал єм – здає ся мі – кус барже од душы, як сухы факты, то тым разом думам, же треба нам вернути до початку. Зато, же він єст важный, а задачом молодшых є, жебы тоты основны факты утырваляти.

Яросьо, Ярослав

Ярослав Трохановскій пришол на світ 19. лютого/фебруара 1940 р. в Білцареві в родині Тевдоря і Александры з Возняків. В воєнный час, коли вшыткым вшыткого бракувало, коли Лемковином торгали злы духы.

Як 7-літній хлопец разом з родичами был выгнаный в рамках акциі «Вісла» на західні землі Польщы. Трохановскых оселено в Пархові (ту розпочал науку в основній місцевій школі). В 1951 р. родина переселила ся жыти до Чмеля – села, якє пак через рокы буде сильным осередком культурного жытя Лемків на чужыні.

По закінчыню основной школы вчыл ся в Державній Музичній Школі в Ліґници. Уж в старшых клясах той школы покликано го до Ліґницкой Симфонічной Оркєстры, а тіж на учытеля в музичній школі в недалекым Яворі. Вчас войсковой службы (1960-1962) в Єленій Горі был в войсковій оперетці першым гушлярьом, а в дутій оркєстрі грал на валторни. Учытелювал тіж в середній музичній школі в Валбжыху. Єст абсольвентом Музичного Студиюм во Вроцлаві.

І ту на хвилю бодай затримайме сухы факты. О тым періоді (хоц кус коротшым, бо покля што лем до пархоціньскых часів) прочытати можете в «Істориі єдного жытя. Автобіоґрафічній повісти на автентичных фактах», яка уж в трьох частях была опубликувана в «Лемківскым Річнику» (выд. Стоваришыня Лемків) – в 2022 р. і 2024 р. Ярослав Трохановскій, почувшы потребу записаня минулого, обдарувал нас цінныма споминами, не лем з родинного жытя, але цінных з історичного і культурного пізріня.

«Лемковина» – дорога до Возроджыня

Його час пришол скоро. Уж в 1965 р. основал першый народный ансамбль на землях выгнаня – в Лісци близко Любіна, з якым выступувал в вельох місцях Нижнього Шлеска, а тіж на фестівали украіньской музикы в Саноку (1967 р.). Ансамбль творили в великій мірі Бортняне.

Ярю 1968 р. вернул ся з выгнаня на Лемковину, што было кульмунінацийным пунктом в його дальшым жытю. Замешкал в Білянці, бо до рідной Білцаревы был урядовый заказ вертати. О рік, в 1969 р. основал славный Репрезентацийный Ансамбль Лемків в Польщы – «Лемковина».

В 1983 р. в разом з Петром Трохановскым і Володиславом Грабаном задумали орґанізувати Пленеровы Варштаты Ансамблю Лемковина «Лемківска Ватра». Ватра горіла огньом «Лемковины» через першы рокы той подіі, закля не была підступом перенята в 1990 р.

Період жытя Ярослава Трохановского на Лемковині то велика епопея. З возлюбленым колективом обышол не лем рідны землі, чужыну, але і однотувати треба і великє турне по ЗША і Канаді (1987 р.). Основаный ним ансамбль «Лемковина» протер пут до лемківского Возроджыня зламу 80. і 90. років.

Через рокы колектив был неформальном лемківском орґанізацийом, яка гуртувала лемківску молодіж. Сам Маестро, принимаючы тягар одповідальности, все выступувал на лемківскых нацийональных позициях. При «Лемковині» выховали ся дальшы ґенерациі лемківскых активістів, музиків, творців культуры.

Творчіст, без перервы

Маестро Трохановскій як уж колиси вступил на каменистый лемківскій пут, так з него не сходит. В його біоґрафіі ніт абсенциі. Аж і товды, коли было го меньше на сценах, в тишы свойой працовні сідил, выкуряючы при тым неєдного циґарка, і компонувал неоціненой вартости шедевры. Так є по сес час, беззмінно, духом богатый Чловек.

Як композитор, являт ся автором першой лемківской оперы «Вертер в Карпатах» на основі єдноіменного твору улюбленого Учытеля Івана Русенка (інакше: Лемківска Оперова Драма). Серед вельох знаных нам вшыткым Його творів світской і церковной музикы вычыслити треба такы як: музика до лемківского нацийонального гымну «На Лемковині» (автор слів І. Русенко), Лемківской Суіты або Лемківской Співочой Симфоніі (твір на велику симфонічну оркєстру і хоры), ци Лемківской Елеґіі (історична поема).

В 2021 р. влучыл ся в соспільну кампанію «Сме Лемкы» промуючу подаваня в Нацийональным Повселюдным Списі лемківску нацийональніст. На капманійній летучці был зоставленый зо своім облюбленым Учытельом.

Завдякы тому, што робит лем перервы од великых партитур на писаня прозы і споминів, маме тоту можніст, жебы познати його пункт пізріня – його особистого жытя, в котрым – як то в жытю, трафляли ся моменты полны евфориі, але часом і слез. Єднако знаме днес, што дотогочасне жытя Ярослава Трохановского записало ся уж золотыма буквами в пантеоні лемківскых будителів.

Най же буде мі честю – на многы і благы літа! Того желат і ціла Редакция радия і поралю ЛЕМ.фм та Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях, якого сте долголітнім і заслуженым членом.