Ювілей лемківского фотоґрафіка. Петро Басалыґа святкує 70 років

В припаді Петра Басалыґы його жытьовом пасийом, котра обявлят ся з хосном і для лемківского культурного жытя, єст фотоґрафія. Петра Басалыґу, якому 17. лютого/фебруара сполнило ся 70 років жытя, знают вшыткы присутны в лемківскым світі.

Він сам присутный єст в нашым культурным жытю од долгых років. Быват зо своім фотоапаратом там, де діют ся справы важны, але і там, де діє ся просто жытя, де Лемковина дає своi знакы.

З чужыны Домів

Петро Басалыґа вродил ся 17. лютого/фебурара 1955 р. в Свєбодзіні на західніх землях Польщы, де в 1947 р. в наслідстві акциі «Вісла» нашли ся його родиче. Щестливо, родині Басалыґів повело ся вернути домів – на Лемковину, до села Ставиша.

Од 70. років ХХ ст. звязал ся з Креницьом. Товды тіж остал членом Креницкого Фотоґрафічного Товариства, але першы знимкы робил іщы як парунадцетлітній хлопец, хоснуючы «домашні» способы обробкы знимок.

Пригоду з фотоґрафійом мал завчасу – уж як хлопчыско зачал фотоґрафувати краєвиды, але і тоты вытворы чловечой рукы, якыма прикрашена на тамтот час была Лемковина. Знимал тіж штоденне жытя, а і тото святочне – повязане з плеканьом традиций, звыків.

Через рокы його фотоґрафіі мож было обзерати на чысленных выставах в Польщы і поза єй границями. Был участником і лавреатом вельох медженародовых фотоґрафічных конкурсів, з котрых як найбарже престіжовы можеме вымінити выріжніня на конкурсі «Віры і віруючы нашого світа» в 2007 і 2008 рр. за цикль знимок о православію.

Лемківскій час

На добре влучыл ся в культурне жытя свого народу при нагоді першых Лемківскых Ватр. «Потужыло ся тото жытьове Петрове кредо враз з ренесансом лемківской культуры 80. років, ансамбльом Лемковина, Лемківскыма Ватрамы – в Чарній, Ганчовій, Бортным. Тихій, непошлідный, непостереженый Петро, жыючый гейбы в своім світі, документувал нашы вознесіня» – так споминат тамтот час дололітній приятель і спілробітник Ювіляря – Петро Трохановскій.

Бодай найдолше і найпліднійше звязал ся Петро Басалыґа (аж по сес час) з часописом Стоваришыня Лемків «Бесіда» і вшыткыма інчыма діями той орґанізциі. Стало ся так певно і з той причыны, же уж в 90. роках ХХ ст. тримал стислы звязкы з редакцийом «Бесіды». Од тамтого моменту його знимкы все прикрашают окладинкы часопису, а інчы з фотоґрафій часто сут поміщаны в дописах – як дополніня до реляций з ріжного рода лемківскых подій.

Серед выстав, якы зазначыли ся на лемківскым подвірци, были тоты вчас Медженародных Бієнале Лемківской/Русиньской Культуры в Креници. Петро Басалыґа вказувал своі працы враз зо свойом супругом – Тересом, тіж пасийонатком фотоґрафіі.

Спілпрацує так само з редакцийом «Лемківского Річника» (выд. Стоваришыня Лемків), де через рокы його знимкы так само прикрашали окладинкы, або – як была ґу тому потреба – были добрым спомином на минуле (ту як примір мож подати, што завдякы його архівови заховало ся вельо цінных образів з першых Лемківскых Ватр, днес неоціненой вартости).

Хоц «на карxу» уж сімдесят, в примірі Петра Басалыґы то нич не змінят. Влони заанґажувал ся в волонтерску (нелегку, бо фізичну) працу при ратуваню давных нашых крестів на лемківскых цмонтерях (акциі одбывали ся в рамках ґрупы «Каменяре Кычеры»). Очывидно – і з той подіі принюс обшырны фотоґрафічны реляциі.

На конец – од самого початку нашого інформацийного порталю – все радо помагал і ділил ся своіма знимками. Николи не одмовит, николи не ждат нич в замін. За тото днес як редакция ЛЕМ.фм красні Вам дякуєме!

На многы і благы літа!