Слухала єм раз выступліня єдного головы осередка Товариства «Лемківщина». Осемдесятлітній сивий пан, котрий родом з Крениці, гварил на конференциі, што «на Лемковині в час ІІ Світовой Войны боів не было, было тихо». Тото само повіл і другій сивий поважний Лемко з Лабовы, а і інчы люде. Специяльні для них днеска прозвучыт траґічна істория єдной лемківской родины зо села Мысцова.
Побесідуєме тіж про росийского вояка, котрий полюбил мысцівску Циґанку, а до того Леніна і Сталина. Дале буде про смілых совітскых і лемківскых партизантів – Григория Водзіка та другых. І про єґомостя, якій страшенні партизанів не любил і з іх рук згынул.
Про лемківскє село в огни другой Світовой Войны, жытя за окупациі. І о тым, же всядиваль найдут ся люде і не-люде.
На знимці Юлия Колдра з Мысцовы і єй сын Андрий. І документы єй тата і мамы…