Єромонах Яків Мадзелян, 3. част – 70 процент – неділя, 18.00 год.

Часто чловек нияк не годен зрозуміти другого чловека, якій щестливый чымси такым, з чого, як сой представлят, нияк не будеш чути ся щестливым. Но бо то абсурд!

То не єст жадне щестя – наприклад, ціле жытя досліджувати хробакы, ци робити в копальни, ци, будучы альпіністом, фурт выходити на штораз высшу гору, ци писати симфонічну музику, ци од рана до вечера наливати комуси в бак бензину. Так само дакому трудно зрозуміти, як може быти щестливом жена, яка не ма мужа і діти, або жена, яка ма десятеро діти. І часто хтоси не лем не прагне зрозуміти того інчого щестя, а аж і не вірит, што з такого чогоси чловек може быти задоволеный, і ма переконаня, же гварят йому неправду. А може, вера, може! І іщы як!

…Предомном сідил барз щестливый чловек, котрому за якых пару місяців ся выполнит сімдесят років. Яка таємниця його щестя? В тій третій части нашой бесіды єромонах Яків Мадзелян признал ся, што єст барз задоволеный з того, же выбрал в жытю тото найліпше для себе: быти священником і монахом. Бо монастыр то тіж родина, лем інча, і він чує ся в родині монахів Студийского Уставу барз добрі.

Окрем, так бы повісти, загального щестя з доброго выбору, з реалізациі свого покликаня, отец в своім жытю мал барз богато щестливых моментів. Наприклад, коли оповідат, як першый раз поіхал на Лемковину, як першый раз вышол на Святу Гору Явір, як пак вюл тадиль молодіж зо зорґанізуваной ним же «Сарепты», чую, же то были барз радістны одчутя.

А мы, спілпрацівникы радия, коли фурт бесідуєме зо щестливыма людми, то тіж набераме од них той щестливости, як пчола, яка, окрем нектару, нехотячы набере на ся і пилку – і переносит го з квітка на квіток. Так і мы, нехотячы, переносиме през ефір тот порошок щестливости до Вас. Лем же выберайте власні своє щестя, якє чудне оно бы дакому не выглядало…