Янко Фейса: русиньскый педаґоґ і писатель

3-го октобра минать точно 35 років од часу, коли у 1983-ім році добило сердце русиньского писателя, автора дітячой поезії, педаґоґа і тлумача Янка Фейсы. Зістала по нім поезія, но і єдна пєса. Быв актівным посеред Русинів, головно в першій половині 20-го столітя.

Народив ся Янко Фейса 13-го авґуста 1904-го року в Коцурі. Там пережыв і своє дітинство, выходив основну школу. Потім продовжовав штудовати на ґімназії у Загребі, Варадині і Ілоку. По тых штудіях закінчів в місті Крижевці учітельске учілище. По школі учітельовав у роднім Коцурі (рр. 1926 аж 1936 і 1938 аж 1944) і в Торжи (того часу Савино Село, рр. 1936 – 1938). В першых роках по закінчіню Другой світовой войны быв на посаді освітнього референта у Вербасі. Пізніше зачав учіти у вербаскій ґімнзазії, де учів математіку в низшых класах. Од 1951-го року на девять років своє місце нашов у Основній школі Светозар Марковіч у Вербасі, пак на короткый час вернув ся учіти знова до Коцура, і так одышов до пензії. В Коцурі наконець і дожыв.

Писатель і тлумач

Фейса  свої першы літературны творы выдав вже у 1921-ім році, но тоты были писаны по хорватьскы. Од 1925-го року публіковав лем по русиньскы. Як раз втогды в алманаху Руски календар появив ся першый його стих під назвов Розшейме ше, браца.

Його перша збірка поезії вышла о штири рокы пізніше і мала назву Пупче: писнї за дзеци. Дочекала ся і свого перевыданя у 1999-ім ім році, значіть сімдесять років по першім выданю. Книжка обсяговала 14 авторовых творів і 20 тлумачінь зо сербского і україньского языка. Меджі тыма тлумачінями нашов ся і твор Йована Йовановіча Змая – класіка сербской поезії. На далшу Фейсову творчость в книжній подобі чекало ся аж до року 1970, коли вышла книжка під назвов Клаше сущаце. Но меджі тым у 1938-ім році написав і єдну театралну пєсу про дітей під назвов Мижов сон. Остатня збірка його поезії про наймолодшых чітателів вышла аж по його смерти, у 1995-ім році, і мала назву Заренка щирого серденка.

Поезія Янка Фейсы є переважно традічна, народна, повна патосу і сентіменталности, мотівів любви ку родній землі, но і приятельства меджі народами. Як уж было спомянуто, окрім властной творчости Фейса і тлумачів літературу іншых югославяньскых народів і україньскых авторів на русиньскый язык. Коротко перед свойов смертьов опубліковав свою автобіоґрафію в журналі Шветлосц.

Русиньскый актівіста

Фейса быв єдным із найвызначнішых актівістів Руского народного просвитного дружтва, котре возроджовало войводиньскых Русинів, укріпляло їх в народнім самоусвідомліню. Тота орґанізація закінчіла свою роботу у 1941-ім році.

Вербас Янкови Фейсови у 1967-ім році за довгорічну плодну роботу на ниві дітячой поезії передав Октоброву нагороду.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Моя дражка

Проста ши ми, дражко моя,
дражко нємерана.
Вше ше з тобу цешиц будзем
гоч ши занєдзбана.

Мила ши ми, бо сом шмело
вше по тебе ходзел.
Зоз тебе я, дражко моя,
прето и не сходзел.

Тебе вше ошвицовало
цепле слунко з нєба.
Просто ши ме вше водзела
тамадз кадзи треба.

Тамадз кадзи квитла правда,
любов и злагода,
а и прави мир и щесце
мойого народа.

Твоїм шлїдом сом ше рушел
давно, як малючки,
кед ми крочай швидки, живи,
ище бул лєгучки.

Гоч ме твойо оштри цернї
вельораз штухали,
мойо ноги лєм по тебе
ровни вше крачали.

Прето ше ґу тебе тераз
так щиро озивам,
тоту твою писню милу
я од шерца шпивам.

Най ми вона вично жиє,
по тей ровнї бродзи,
а мой народ твоїм шлїдом,
мила моя, водзи.