Рекорды популярности бє голосна парижска выстава творчости ґенія поп-арту Енді Варголя. To тіж зато, што мож на ній видіти близко 100 творів, котры Варголь намавлювал разом з інчым культовым нюйоркскым твроцьом і музиком – Жаном Мішельом Баскія.
Выставу «Basquiat × Warhol, à quatre mains» зрыхтувала Фундация Louis Vuitton. Вельох критиків штукы зачыслят єй до найважнійшых і найцікавшых, якы того рока проходят на світі (!). Мож єй обзерати іщы до кінця серпня/авґуста в Парижы.
Варголь і Васкія на штырі рукы
То не лем метафора, але і провокуючый наголовок выставы Фундациі Louis Vuitton, котра вказує не лем спільный доробок двох ґіґантів сучасной штукы, але і звертат увагу на тото, што діяло ся на нюйоркскій сцені 80. років ХХ ст. попри Фабриці, попри 860 Broadway і шырше – еніґматичні называным Downtown Manhattan – то іщы творчіст Дженні Гольцер, Кіта Гарінґа, Майкеля Гольсбенда, Кенні Шарфа, Девіда Салле. То як раз фотоґраф Майкель Гольсбенд зробил іконічну знимку Варголя і Баскія в боксерскых костюмах.
Для Баскія теперішній показ в Фундациі Louis Vuitton в Парижы, і то другій раз, то доказ, што його штука сягнула пантеону. Пару бо років тому велика ретроспектива Нюйорчыка была першом, яка тота фундация зорґанізувала на загал поєдному артисті. Помістило то його творчіст в єдным ряді з такыма артистами як Яйоі Кусама, Джоан Мітчелль, Кльод Моне ци Анрі Матісс. Для світа одкрыл го єднак Енді Варголь.
Одкликаный заказ
Першый раз стрітили ся Варголь і Баскія в 1979 році в єдній з реставраций в Soho. Енді купил товды од него за дуляра картку з репродукцийом образу. Не была то єднак любов од першого пізріня. Аж і коли в наступных роках карєра Баскія наберала темпа, Варголь здавал ся не видіти його проб достаня ся до Фабрикы.
«Жан-Мішель не ма вступу до Фабрикы. Ани не знам чом. Може через чорну скору, а може зато, же был дітином улиці; а може зато, же брал дуже наркотиків» – споминал Ронні Кутроун, артиста поп, через даякій час асистент Варголя.
Аж по трьох роках Варголь одкликал заказ вступу до Фабрикы для Баскія. Стало ся так за справом маршанда Бруно Бішофберґера. А не лем, же дозволил му приходити, але і навязала ся медже артистами особлива реляция.
«Енді з Жаном остали камаратами. Едні як нихто знал порадити сой з Жаном, котрый бывал барз прикрый, а пізнійше Енді за справом Жана-Мішеля вернул до малюваня» – споминал Вінсент Фремонт, свого часу менаджер Фабрикы, спілоснователь Фундациі Енді Варголя.
Бунтівникы
Жан-Мішель бесідувал, што: «поміг єм Енді барже як він мі. Коли сме ся познали, Енді од років не малювал. Был глубоко розчаруваный, і я то розуміл».
Ронні Кутроун коментувал, што были чудачном паром, же жыли в симбіозі. «Жан-Мішель думал, же потрібує славы Енді, Едні уважал, што треба му свіжой кырви Жана-Мішеля. Жан-Мішель привернул му візерунок бунтівника» – оповідал Кутроун. Енді был противный наркотикам, прібувал одвести од іх хоснуваня Баскія. Безуспішні.
Іх реляция была страстна, емоцийна, были моменты, же ся нормувала, были і такы, же ся до себе не одзывали. Зреализували разом коло 160 образів, малюючы на «штырі рукы».
Баскія малювал інтенсивні, раптовні. Як хотіл бы імати моменты і думкы, што му толкли по голові. Малювал остро, єднозначні хоснуючы пензлик і шпахлю. До малярства додавал іщы єден елемент: уличный коментар. Хоснувал просты слова, барже як госла.
До кінця жытя його штука была носительом культуры улиці, пролетариятскым жарґоном зо схоснуваньом цитувань з медий, символів, алюзий до світа музичной культуры, африканьскых ритмів, порториканьской культуры. Баскія вказувал здеформуваный світ, гейбы по тортурах.
Варголь є розпознавальный через каждого. Акцептуваный без застережынь, як част выображыня о сучасній культурі. Несмертельный вєдно зо свойом штуком і жытьом в люксусі. Парадоксальні – был тіж фурт збунтуваный, вникливі обсервуючы соспільны механізмы.
Коли малювали разом, найчастійше зачынал Варголь. Наносил на полотно дакій розпознавальный мотив, лоґо ци інтриґуючый наголовок з популярной ґазеты. Баскія одповідал. Вели підливаный взаімном іронійом діалоґ – оповідали штуком соспільны траґедиі.
Разом, але окремо
Бруно Бішофберґер, швайцарскій ґалериста і колекцийонер, твердил, што Варголь з Баскія приятелювали ся до кінця жытя, але по зорваню спілпрацы з Жаном-Мішельом «Енді терпіл на невылікувальну мелянхолію». Тото і конец романтичной реляциі з Джоном Ґульдом спричынило, што Едні был штораз барже самітный, попадал в депресийны станы.
Енді Варголь вмер 22. лютого/фебруара 1987 рока в наслідстві комплікаций по операциі. Жан-Мішель Баскія одышол 12. серпня/авґуста 1988 рока по передозуваню наркотиків. Днес критикы приписуют іх спільному проєктови штораз векше артистичне значыня – што помагат зрозуміти, кым были Варголь і Баскія, коли были окремо.