«Як лишеный зерна сноп, лежыт тутка старый поп…» Теодозий Злоцкій – проґрам «Говорить Пряшів» – пятниця, 18.10 год.

Радийо Русин.фм з Братиславы як каждый тыжден приносит порцийку вісти о плянуваных культурных подіях і роботі русиньскых інституций – музею, театру і ансамблю Пульс.

В Книжници.фм бібліотекар Ігор Латта буде чытал модерну поезию Михала Головача: Нормованый поет, Доба, Правне партнерство, Жені.

Целебритом того тыжня буде Теодозий Злоцкій – священник, етноґраф, поета і журналиста зо села Осій, што ся находит на Підкарпатскій Руси. Скінчыл ужгородску духовну семінарию і в 1874 р. был рукоположеный на грекокатолицкого священника. Служыл в мараморошскых селах. В тым часі писал поезию і оповіданя, зберал фольклор і публикувал іх в мадярскым часописі Келет і русиньскых Листок, Світ, Новый Світ, Карпаторускій Вістник і Рускій Вістник. Записал великє чысло приповідок, співанок, занимал ся демонолоґійом. По мадярскы написал Злоцкій Історичну ґраматику русиньского языка. Знаный єст його верш, гейбы інскрипция на памятнику

Як лишеный зерна сноп,

Лежить тутка старый поп;
Колись: сбожьє, стодолы,
Тепер: жменя соломы.

Было серце: втровили,
Быв и мозок: зсушили;
За душу му, что жіє,
Помолися, чтый сіє!

Петро Медвід в Перличках прочытат короткы вісти надрукуваны в підкарпатскій ґазеті «Неділя» в вересни/септембрі 1941 р. З Выжніх Веречок до шпыталя в Мукачеві привезли шестеро хворых на тифус. Ґазета нагварят тримати чыстоту і гіґієну. Прославлят ся тіж чыслом 100 пренумераторів лем в єдным селі, а до того його ексцеленция міністерскій совітник Юлий Марина з Ужа коло Доманинец зімал щуку долгости 103 центиметрів. Важыла она близко 10 кілоґрамів. Люде повідали, же дотля такой великой щукы нихто не вытягнул з воды.

Теодозия Латтова в Припоминці буде оповідала про старый папір, котрый мож замінити на новый папір. Так направду то будут роздумы над стрічами зо своіма людми. Русин – Русинови, што мают до запропонуваня чысленны русиньскы орґанізациі. Можеме днес сконстатувати, што не тягнут они за єден конец.