«Я Русин-Лемко – спід Бескіда, де красу світа топче біда» Василь Хомик – проґрам «Говорить Пряшів» – пятниця, 18.10 год.

Радийо Русин.фм з Братиславы як каждый тыжден приносит порцийку вісти о плянуваных культурных подіях і роботі русиньскых інституций – Музею Русиньской Культуры, Театру Александра Духновича, ансамблів ПУЛьС і Рутенія.

Пан бібліотекар, Ігор Латта, в рамках Книжниці.фм буде чытал стишкы Василя Хомика, родом з Мысцовой.

«Я Русин-Лемко спід Бескіда,

Де красу світа топче біда,

Де люде тверды, яко букы,

Што мужньо зносят гніт і мукы.

Там мати в маю мня родила,

Купала в співах і учыла

Землицю рідну шанувати,

За край, як мур, в борбі стояти.

Як соловейко при ліщыні,

Я сой вырастал при родині

На квітю, травах, де потокы,

Миняли мі дітячы рокы.

Розумны люде мня навчылии

Любити край свій, нарід милий,

Для нього щыро працувати,

За нього пот і кров проляти.

Я серцом там, під небом рідным,

З народом своім, шаны гідным,

І в каждій пісні, в каждым слові

До правды кличу тя любови.

Василь Хомик вродил ся 27. мая 1933 рока в Мысцовій на середній Лемковині. Был учытельом, етноґрафом, поетом та фольклористом. Його отец, Федор Тырпак, был активным діячом в рідным селі. По його смерти, в концентрацийным лаґрі, малого Василя усыновил Олександер Хомик.

Разом з родином был в 1945 році переселеный на Украіну. Там закінчыл філолоґічный факультет на Львівскым Університеті, а пак долгы рокы учытелювал. Зобрал тисячы лемківскых народных пісен, байок, приповідок, леґенд, прислів серед Лемків на Украіні. Част з них явила ся друком в роках 1960-1970 в публикациях в Польщы (Лемківска сторінка ґазеты «Наше Слово») і в ЗША (ґазета «Карпатска Русь»). В. Хомик єст тіж автором публикациі «Наша Лемковина: короткій етноґрафічный нарис», збіркы поезиі «Лемківска молитва» написаной в украіньскым языку і антолоґіі лемківской поезиі «Квітя Бескідів». Спід його пера вышли дописы «Лемківскы народны пісні про жіночу недолю», «Лемківскє народне весіля», «Лемківскы народны прислівя та приповідкы», «Збійницкы пісні з Лемковины», «Звыкы та обряды Лемків» ци «Лемківскій народный календар».

Окрем лемківского, Хомик зберал тіж бойківскій фольклор. Писал вершы для предшколярів і друкувал іх на странах «Малятка» і „«Світанку». Пєсы Василя Хомика выставлят ся на дошках львівского театру, а пісні до його слів выконуют ріжны ансамблі. Был членом Товариства «Лемківщина» во Львові.

Василь Хомик вмер 31. марця 2002 рока во Львові.

Петро Медвід в Перличках прочытат пару вісти, якы были надрукуваны в лютым/фебруарі 1939 р. в підкарпатскій ґазеті «Нова Неділя».

Ґазета приносит смутну віст, што буджет Підкарпатской Руси на краю краху. В першых місяцях функцийонуваня так званой «Карпатской Украіны» Волошын і Ревай просили Прагу, жебы оплатити хоц-лем выплаты крайовых урядників. Прага горшы ім дала, лем они іх розкрали: урядників не выплатили, а грошы схоснували на орґанізуваня орґанізациі «Січ» і пошырюваня свойой пропаґанды. Празі тоты поступкы не подабали ся, бо за грошы, котрыма спомогла Украінців, они выганяют Чехів зо свойой землі. Дале буде про нову мадярску адміністрацию, коли скінчыла ся попередня власт і украіньскій террор. І тото пишут верховиньскы урядникы, котры думают на выполняня приказів новых власти для добра Русинів. На конец буде про высвободжыня Андрія Бродія, которго пропустили з арешту.