Вставлены в контекст

Раз

До той лектуры люблю вертати. В 1985 р. вказал ся моноґрафічний лемківскій 3.-4. том етноґрафічного квартальника пн. Польска Народна Творчіст. Серед ріжных дописів найдеме в ним медже інчыма ревеляцийны тексты доднес активных лемкознавців: Александра Яцковского, Антония Крога, Тадеуша Лопаткєвича і Софіі Шантер, як і тых, котрых не найдеме уж медже жывыма – Северияна Вислоцкого з текстами про Івана Русенка і Никыфора, але і дописы членів так званой «лемківской ґрупы» передвоєнной Комісиі Досліджынь Східніх Земель – Станіслава Лещыцкого і Романа Райнфуса. Спомины про професора Райнфуса в тым проґрамі были уж не раз. Він сам был геройом вельох анекдот, але і як порядний етноґраф такой мал дар до іх інспіруваня. Знал, як навязувати інтересуючы бесіды, котры потім міг дале передати. Не інакше зробил в тексті Моі приятелі Лемкы. Споминат там передвоєнны науковы експльорациі в Рыхвалді, Лоси, Вільхівци, Высовій і Ганчовій. Лем жебы опис подій і люди зробити більше достовірным, придавал оповіданю культурового контексту, цілю схоснувати літературну драматурґію і одмалювати климат, котрий был в тридцетых роках повселюдным і традицийным в лемківскых селах. Отже, коли зашол він на ганчівску плебанію побесідувати з єґомостьом Титарьом, так од слова до слова імост зварила поливку. Традицийна гостинніст на плебаніях положеных в лемківскых селах єст задавненым і повселюдным звыком. В тым припадку імост хотіла накормити свого мужа і молодого етноґрафа. Дістали они каждий гідну миску поливкы. Як запамятал етноґраф, плывали в ній три роды мух. По перше тоты, котры в час варіня впали імости до горця і были уж чысто розварены і розоначены на части, другы – котры заховали комплетну мушу форму, бо нашли ся в горци під сам конец варіня, і тоты, якы іщы жыво рушали ся, плываючы зверха поливкы. Тоты впали до мискы по дорозі медже шпаргетом а столом. Тота реляция може днес быти несмачна. Лем нашы одчутя то нич, взглядом дотриманя принципів обсервациі етноґрафа-участника. І мене самого не такыма специялами гостили ґаздове на Спишы. Так, як домашні, і етноґраф мусит скоро навчыти ся вынимати мухы на беріг таніра, або істи зварены части коровы, котры на позір видят ся векшыні не до ідла. Кірґізы, подібно, лем найбільше чествуваным гостям дают до ідла баранє око. На такій гонір нелегко сой при тым заслужыти.

Задача ганчівского ентомолоґічного опису была як раз інча. Автор без прикрашаня реториком, давны лемківскы сельскы реалиі зробил правдивыма. Приправили они тот спомин як попер іджений росіл, одраз придали достовірности оповіданю, а ноно зыскало жаданого автором контексту.

Два

На початку девятдесятых років польска етноґрафія перестaла функцийонувати. Так як посткомуністичны державы, головны комуністичны партиі і украіньскы орґанізациі зміняли скоро назвы, так етноґрафы знагла зачали ся менувати етнолоґами, а науку, яку робили, почали несподівано звати етнолоґійом. Не было в тій зміні ниякого політичного підтексту, был лем тот практичний. Традицийны субєкты дослідничых заінтересувань трафили уж бодай вшыткы до музеів і скансенів. Нечысленны страромодны етноґрафы замінили ся в фольклористів, а векшына пошырила сой дослідничы заінтересуваня о нетрадицийний філософічний компонент і зачала робити нову модну науку – етнолоґію. Заєдно придали они своій дисципліні нове пізріня на світ, як і заінтересували ся дотля поменьшаным проблемом культурового і артистичного контексту. Наука надале занимала ся тым чым перше. Зачали ся єднако рахувати контексты.

В 1990 р. достойному квартальникови «Польска Народна Творчіст» дописали нову початкову част наголовка «Контексты». Одтовды мат тот єден з найліпшых польскых часописів інтердисциплинарний характер. Обшыр заінтересувань редакторів поміщений єст медже фольклором а аванґардовым кунштом, медже естетиком а антрополоґійом, і театрознавством. Надале занимат редакцию плястика, народна творчіст, популярна і масова культура. Надале «Контексты» презентуют культуру нацийональных меншын в Польщы. По тым лемківскым з 1985 рока, были выданы моноґрафічны зошыты – литовскій, жыдівскій і циґаньскій.

Вписаня звыклых етноґрафічных описів в культуровий контекст дає можливіст поглубліня знаня, повязаного з культуром і механізмами єй функцийонуваня. Дозвалят вказувати ріжницюваня сучасных єй проявів, вказувати джерела і традициі признаных явиск.

Адже, чым єст контекст, завдякы котрому і мухы в росолі наберают нового значыня? То союз, повязаня і зависліст значыня бесідуваной ци писаной выповіди, ачий і поєдных слів, од фраґменту тексту, котрий приведений єст перед, або за том фразом, котру мали бы сме аналізувати довєдна. Понятя культурового контексту в музейництві пояснял єм в тексті з циклю «Раз два три» дня 14.06.2015 р. Кажду літературу, бесіду добрі єст сперти на контекст, якій дозволит дотримувати порішеной міры абстракциі, загальности та хоснувати слова і терміны окрислены в принятым конвенцийом значыню. Коли бы сме хотіли зміняти значыня слів, хоснувати, як гварил Іван Петровцій, ненормативну  лексику і нетрадицийну семантику, то – цілю зрозумліня – треба єй даяк позначыти, закомунікувати – хоц бы цитувальником. Інакше, одбераючы можут опачно зъінтерпретувати дану выповід, в такій спосіб, в якій бы сме сой того не желали. А тото може привести до недорозумлінь і конфликтуваня.

В языкознавстві пишеме заєдно про речыньовы і ситуацийны контексты, про фразеолоґізмы і ідіоматы, котрых не спосіб зрозуміти, коли бы сме брали іх значыня слово по слові.

Три

Вчас LVI засіданя Комісиі уряду та меншын дискусию традицийно здомінували представникы украіньской меншыны, котры підносили алярм про взможыня в Польщы нацийоналистичной реторикы і актів, якы направлены сут против украіньскій меншыні. Поясняли, што подля них чує ся в краю атмосферу дозволіня до антименшыновых выповіди, або атаків. Як доказы того пригадали тоты приклады, котры дотуляли ся лем іх меншыны.

По вельогодинній дискусиі і представляню Украінцями своіх жалів, зачала ся дискусия про меншынову присутніст в публичных медиях. Поєдны члены меншын скаржыли ся на недотримуваня властями державных медий дефініциі меншыновой авдициі. Шак єдным з принципів, якы дозваляют зарахувати проґрам як меншыновий, єст язык хоснуваний в проґрамі. Векшына представників меншын занеґувала список, поясняючы, што за меншыновы авдициі зарахувано і тоты в польскым языку. Адже не были то меншыновы авдициі, бо не были они в языку меншыны, ґу котрій тот проґрам был адресуваний.

Демко Трохановскій, шефредактор панрусиньского тыжденника Лем.фм+, дал вопрос, чом в дорученым списку проґрамів лемківскы авдициі сут высыланы в украіньскым языку? Присутны зареаґували сміхом. Коли бы сме брали серіо украіньскы жалі до урядовой стороны в Комісиі про іх одчутя дискримінациі, то берме серіо тіж жалі редакторів лемківского радия Лем.фм про дискримінацию Лемків і заборонены законом украінізацийны стремліня власти медий (арт. 5 уставы про меншыны). В медияльным рапорті аж густо од рекомендуваных украіньскыма і німецкыма орґанізациями членів проґрамовых рад в публичных медиях. І до них мож мати претенсиі про ведену медиями акцию асмиіляцийну (украінизацийну в однесіню до Лемків). Зато вопрос дискримінцийных діянь і забороненой украінізациі Лемків, окрем власти публичных польскых медий, кєрую до меншыновой стороны Комісиі. Та чом не занимат іх дискримінация лемківской меншыны роблена властями і членами інчых меншын, чом не припоминают языка ненависти, направленого до членів лемківской мнешыны, чом не занимат іх кликаня украіньской безпекы на Лемків, што они повідят на можливе порушуваня пресового права діячами Обєднаня Украінців в Польщы, котры іґноруют спростуваня лжы і неправдивых інформаций в своій ґазеті, а заєдно занимат іх лем атакуваня членів Руской Бурсы і редакторів лемківскых медий?

Меншынова критика стрітила польскы державны власти за одмову впущыня з концертами украіньского ансамблю Ot vinta. Припомянута выповід лідера той ґрупы про його певніст, што в половині XXI столітя Підляша, Кубань і Лемковина будут украіньскыма, была предсідательом ОУП оцінена як вырвана з контексту. Пане Тима, з якого контексту? Ци то был фиґєль, фантазия, брехня, провокация ци ревізийонізм? Тото може украіньскы члены Комісиі пояснят вшыткым онедолга. Украіньскым політикам, членам Спільной Комісиі Уряду та Нацийональных і Етнічных Меншын, поясням, што, коли бы таку выповід дал представитель украіньскых власти, никого не занимали бы «контексты» выповіди. Была бы война. Тото годен розуміти каждий поєден член Комісиі і мал бы єднозначно реаґувати на украіньскій ревізийонізм, дискримінацию русиньской, лемківской меншыны і постійну «мову» ненависти, яка ліє ся з украіньскых медий, соспільных сіти і доказувана єст на украінізацийных імпрезах. Ріжным вырваным з контексту украіньскым діганячам покемонів, рускых бурків, сопутників Москвы і є…ных  сепарів – тото припоминам.

Будуваня атмосферы пошаны для другых меншын, творіня коаліциі спілпрацуючой на хосен вшыткых меншын, достережыня потреб другых і підпорюваня для вшелеякых меншыновых еманципацийных стремлінь, лем тото може творити контекст для пропаґуваня згоды медже нациями і взаімного порозумліня. Днес той згоды неє і тому в великій мирі винувата є меншынова сторона Комісиі, котра вельо разів доказала, што видит лем партикулярны своі інтересы і інтересы «сильных» меншын. Годны жаліти над собом, а не занимати ся правдивыма проблемами вшыткых дискримінуваных меншын.

Контекст хоснуваний єст найчастійше до комунікуваня повязань, не раз дост далекых єдных проблемів од другых, посплітаных ріжных причын з дальшыма подіями.

В проґрамі вызвучала співанка ґрупы The Doors – «People Are Strange».

ПС. Полний текст інтервю з лідером ґрупы Ot vinta за мотузком.