Вмерла др габ. Анна Крохмаль. Роками одкрывала цінны джерела тыкаючы Лемків

Як подали в середу 9. жолнтя/октобра 2024 р. Нацийональны Державны Архівы – «днес вмерла наша колежанка др габ. Анна Крохмаль, вельолітній працівник сіти Державных Архівів, в послідніх роках директор Департаменту Популяризациі Архівальной Діяльности Начальной Дирекциі Державных Архівів, выдатный специялиста в обшыри архівознавства і медженародной спілпрацы».

Aнна Крохмаль была історичком і архівістком, авторком чысленных публикаций о істориі східньой Церкви, в тым односячых ся до Лемковины.

Скінчыла Католицкій Люблиньскій Університет в 1989 р., оборонила маґістерску розправу пн. «Православне духовенство варшавско-холмской єпархіі в роках 1875-1905». То была єдна з вельох, як ся пак вказало, робіт посвяченых досліджаню істориі грекокатолицкой і православной Церкви (в часі І Польской Республикы, за часів Ґалициі і в меджевойню).

Од 1989 р. робила в Державным Архіві в Перемышли, а од 2000 р. перешла до Начальной Дирекциі Державных Архівів в Варшаві.

То як раз она вчас архівістичной роботы розпознала, выокремила і опрацувала цінне для Лемків історичне джерело: ахрів Апостольской Адміністрациі Лемковины.

«Центром баданя істориі Лемків єст Державный Архів в Перемышли, в котрым зачали ся початкы мойой карєры (…). Товды іщы, в тым 1992 році невельо было опубликуваных материялів, такых векшых історичных до Лемковины. Одкрыла єм, в тым архіві, выняткову колекцию під назвом Апостольска Адміністрациі Лемковщыны» – оповідала вчас ІІ Краківской Ґенеалоґічной Конференциі в 2023 році Анна Крохмаль. «І то єст о тілько важне, што векшіст материялів, тых з варшавскых ци інчых архівів і осередків, то сут материялы бесідуючы історию Лемків, але чужыма очами, значыт очами державной адміністрациі, урядів, урядників, журналистів ітд. Апостольска Адміністрация Лемковщыны то єдна з невельох колекций, в котрій Лемкы бесідуют самы о собі. (…) То єст тота колекция документациі, котра вказує, што Лемкы на свою тему зачали товды бесідувати».

Популяризаторка архівальных джерел

В 1995 р. Анна Крохмаль отримала ступін доктора гуманістичных наук на основі дистертацийной працы: Односины медже грекокатолицкыма і латиньскыма священниками в перемышльскій єпархіі в роках 1918-1939. Своі заінтересуваня зосереджала головні на істориі східніх церкви в ХІХ-ХХ ст., головні в аспекті іх спілістнуваня з інчыма віроісповіданями.
Єст авторком путівника Конфесийны акта в колекциі Державного Архіву в Перемышли та чысленных дописів і рецензий, напр. Уніятскій Костел в Польскій Республиці а барска конфедерация (1768-1772), Грекокатолицкій Костел в Ґалициі взглядом подій Весны Народів 1848 рока, Протестантскы реліґійны рухы і секты в грекокатолицкій перемышльскій єпаріі в періоді ІІ Польской Республикы, Грекокатолицка соспільніст в Ґалициі в періоді росийской інвазиі (1914-1915), Односины медже грекокатоликами і православныма на Лемковині в рр. 1926-1939.

В 2016 році печатала книжку пн. Історичный архів перемышльской єпархіі. Публикация єст докладным путівником по архівальній колекциі Архіву Грекокатолицкого Єпископства в Перемышли (колекциі знаной як АБҐК од названя в польскым языку: Archiwum Biskupstwa Greckokatolickiego). В книжці находит ся част посвячена істориі перемышльской єпархіі, описана єст істория колекциі та детальный зміст того, што крыє ся під сиґнатурами. АБҐК чыслит іх коло 7000.

Лемковина до 1934 рока цілістю находила ся в обшыри перемышльской єпархіі, пак більша част лемківской териториі нашла ся в границях Апостольской Адміністрациі Лемковины – окремой од Перемышля адміністрацийной єдиниці Грекокатолицкой Церкви.

В книжці найти мож вельо цінных інформаций, тыкаючых архівальной спадковины по Грекокатолицкым Єпископстві в Перемышли, якє находит ся тепер в Державным Архіві в Перемышли.

Історичный архів перемышльской єпархіі єст комплексовым інформатором про найбільшый в Польщы захованый архів до істориі східнього християнства, не лем грекокатилоцкого, але і скорше – православного. Книжка єст свого рода путівником по цілій колекциі джерел, а попереджена єст 300-сторінным моноґрафічным описом істориі перемышльской єпархіі. Обі части, історично-описова і детальный зміст того, што крыє ся під вшыткыма сиґнатурами, дают дослідникам образ того, як выглядала істория східнього християнства в полудньово-східній части Польщы.

Дослідничый потенциял тых материялів єст барз великій, не лем для істориків, але і для языкознавців, социйолоґів, демоґрафів, ачий музиколоґів.

«Лемкы бесідуют о собі, што сут окремым народом»

«Не треба бояти ся іздити по світі, зглубляти розсіяну спадковину Лемків і Лемковины, а предовшыткым фурт ждеме на комплексову історичну моноґрафію, а тіж інчы баданя, котры односят ся до той вынятковой етнічной ґрупы ци народу, бо – як Лемкы бесідуют о собі, сут окремым народом і ім вірю, же так ся чуют. Натоміст історикы дебатуют, ци єст четверта Русь, ци єй неє, і ци она даколи буде ци ні, зас джерела все вартат чытати, бо без фундаментальных архівальных бадань ниякы досліджыня не приносят конкретных результатів» – бесідувала на конец свого выступліня пн. Документацийна спадковина до істориі Лемків і Лемковины – єй значыня і бадавчый потенциял др габ. Анна Крохмаль в Кракові на ґенеалоґічній конференциі.

Вічная памят!