Вмер русиньскый історік, краєзнатель Людвіг Філіп

Як інформовали підкарпатьскы русиньскы орґанізації, в четверь 21-го септембра 2023-го року перестало бити сердце русиньского історіка, краєзнателя і честного председы Ужгородьского културно-освітнього общества імени Александра Духновіча Людвіга Філіпа.

Філіп быв автором понад 500 публікацій о історії Ужгорода і Підкарпатя, діятелях културы края ці історії Муакчовской ґрекокатолицькой єпархії. Быв участником многых меджінародных научных конференцій.

Професіоналный музейник

Народив ся Людвіг Філіп 11-го децембра 1943-го року в Ужгороді, теріторія втогды была під мадярьсков окупаційов. Дітьскы рокы пережыв у Радванці, што є мікрорайон Ужгорода.

У 1967-ім році закінчів Історічну факулту Ужгородьской державной універзіты. З родным містом быв повязаный ціле жытя. Од 1967-го до 2011-го року робив у Закарпатьскім областнім краєзнавчім музею в Ужгороді, де собі перешов різныма посадами од научного співпрацовника через ведучого Одділіня досовітьского періода аж по старшого научного співпрацовника.

Треба підкреслити, же быв барз актівный в музейній роботі. Людвіг Філіп зладив понад три десяткы експозіцій в Закарпатьскім областнім краєзнавчім музею, а так само анґажовав ся в ставаню новых музеїв і їх експозіцій – Хустьскый краєзнавчій, Виноградівскый історічный, Берегівскый історічный, Ясіняньскый історічно-краєзнавчій, Тернівскый історічно-краєзнавчій і іщі веце як 10 музеїв у містах і селах края.

Редактор, писатель, політік

Діятельность Людвіга Філіпа была досправды шырокоспектрална. Од 1990-го року актівно залучів ся до русиньского возродного руху на Підкарпатю. Быв заступником головы Ужгородьского общества карпатьскых Русинів і членом Народной рады Русинів Закарпатя. В роках 1998 аж 2017 быв головов Ужгородьского културно-освітнього общества імени Александра Духновіча, пак зістав честным председом общества.

Так само быв актівным участником возроджіня Мукачовской ґрекокатолиьцкой єпархії, членом кураторії ужгородьского Ґрекокатолицького Преображеньского храму (на Цегольні).

В роках 1991 аж 1994 быв депутатом Ужгородьской містьской рады. Од 1992-го року довгых пятьнадцять років быв орґанізатором Ужгородьской колядницькой ґрупы Бетлегем. Од 1985-го року до року 2011 быв членом Народного фолклорного ансамблю Ужгород.

Філіп выдав дакілько книжок, меджі котрыма мож спомянути Стара Радванка, яка вышла в роках 1996 і 2006, Історія Общества им. Александра Духновича 1923 – 2003, котру писав у співавторстві із Васильом Сочком-Боржавином і вышла в році 2003, Цегольняньскый храм міста на Ужем з року 2008, Минай. Петро-Павловська церьков 1913 – 2013 із 2013-го року і далшых.

У 2021-ім році выдав книгу о своїм роднім місті, яка вышла по україньскы і по русиньскы. В русиньскій верзії мала назву Унгвар – Ужгород. Муй рудный варош.

„Старав єм ся писати історію обєктівно. 47 років я робив у краєзнавчім музею як ведучій одділіня, як науковый працовник, і мав єм прекрасну базу, было з чого взяти – документы, фотоґрафії,“ повів втогды Філіп.

Свої статі публіковав наприклад на сторінках Наукового збірника закарпатського краєзнавчого музея, новинок і журналів Ужгород, Вісті Ужгородщини, Kárpáti Igaz Szó, Благовісник, календарях Общества імени Александра Духновіча ці в Русинськім алманасі.

В роках 1991 аж 2006 быв редаґовав журнал Благовісник, котрый є офіціалным пресовым орґаном Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. Од 2005-го року аж по рік 2014 быв редактором ґазеты Подкарпатськый Русин.

Нагородженый орденом

Плодна робота Людвіга Філіпа была много раз нагороджена. У 2004-ім році став лавреатом Премії Меджінародного мадярьского общества языка і културы імени Елеміра Ортутая, в 2013-ім році быв лавреатом Премії отця Михаіла Лучкая Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії.

Удостоєный быв архієрейскыма грамотами – єпіскопа Іоанна Семедія в році 2000, апостольслого адміністратора владыкы Мілана Шашіка в роках 2003 і 2007 і почестнов архієрейсков грамотов владыкы Мілана Шашіка в році 2006.

Людвіг Філіп быв у 2020-ім році нагородженый Орденом святых Кіріла і Методія ІІІ. ступеня Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. Вічная память!

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА