Як інформує сайт Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії, 24-го новембра 2023-го року вмер священик єпархії – отець Ласло Пушкаш.
Отець Пушкаш быв окрім іншого вызначным художником, педаґоґом, а так само працовав у Комсії про беатіфікацію Александра Хіры, Петра Павла Ороса і іншых священомучеників Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. Вмер у віці 82 років.
Народив ся Ласло Пушкаш 22-го фебруара 1941-го року у родині ґрекокатолицького священика в Ужгороді. По тім, што у 1974-ім році перебрав ся жыти до Мадярьска вєдно з родинов, окрім того, же занимав ся мальованьом, став редактором Выдавництва вытварных умень в Будапешті, а пізніше ведучім художной редакції того выдавництва.
Художник в Мадярьску
Почінаючі 1977-ым роком працовав у різных техніках і жанрах в рамках церьковного уменя. В тім часі паралелно з тым, же учів на Римокатолицькій богословскій академії імени Петра Пазманя, все веце зачав занимати ся сакралным уменьом, што од 1984-го року стало його выключнов умелецьков професійов.
Ласло Пушкаш зробив казеїновы розписы на стінах секко про єденадцять церьквей, наприклад і про ґрекокатолицькый храм в Гайдудорозі ці Катедралный собор святого священомученика Йозафата у Торонті, про ґрекокатолицьку церьков у Шарошпотоці, а так само зробив дакілько іконостасів.
Од 1990-ых років запроєктовав шістьнадцять мозаічных композіцій, котры і зреалізовав, так само і розписы на стінах, котры реалізовав вєдно із свойов женов, і котры были обїднаны ґрекокатолицькыма, православныма і римокатолицькыма храмами у Войводині, Еґері, Кракові, Казінцбарціці, Відню і Уйпалоті.
Ґрекокатолицькый священик, історік, педаґоґ
По 1989-ім році змінила ся політічна сітуація в бывшім совітьскім блоку, а то запричінило і великы зміны в жывоті Ласла Пушкаша. У 1993-ім році быв рукоположеный на священика Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії з метов, жебы помочі знова леґално діючій Ґрекокатолицькій церькви.
Отець Пушкаш актівно выконовав свою службу, причім много подорожыв меджі Будапештом і Підкарпатьом. В тім часі далше занимав ся і творчостьов, а пак і науково-бадательсков а педаґоґічнов роботов.
У Львівскій націоналній академії умень учів теолоґію сакралного уменя, так само орґанізовав і зачінав выдаваня меджінародного теолоґічного журнала Сопричастя, котрого быв довгы рокы головным редактрором, ходив выступати на многы меджінародны конференції.
Його увагу все притігала історія Мадярьска і середньой Европы, хрістіанство, окремо церьков, і то Ґрекокатолицька церьков. На тоты темы, глядаючі правду, написав много глубокых, часом провокаційных богословскых і церьковно-історічных статей. Його бадательска робота найвеце занимала ся переслідованьом церькви на Підкарпатю в роках 1949 – 1950.
В тім часі потерпив і його отець, ґрекокатолицькый священик, котрого за віроісповіданя одсудили на роботы в ҐУЛАҐ-у. Отець Ласло Пушкаш актівно робив на беатіфікації священиків-мучеників і єпіскопів-мучеників, і як promotor iustitiae (промотор справедливости) взяв актівну участь в канонізачнім процесі блаженого священомученика Теодора Ромжы.
Сам быв автотом біоґрафії нашого блаженого мукачовского єпіскопа Теодора, котра вышла у семох языках. Окрім того вышли далшы книгы, котрых автором быв Ласло Пушкаш.
Оціньована особность
Отця Ласла Пушкаша нераз нагородили за його многорічну творчу, бадательску і науково-літературну діятельность.
У 1980-ім році Міністерство културы Мадярьска признало Ласлови Пушкашови нагороду за выдатны умелецькы досягненя, а у 2006-ім році Мадярьска конференція єпіскопів му уділила премію Pro Cultura Christiana. В році 2010 презідент Мадярьска нагородив художника Орденом Мадярьской републікы – Рыцарьскый хрест за заслугы, а в тім самім році Рада Фонду імени Ґабора Бетлена му уділила Памятну медайлу імени Арона Мартона за намагы на благо мадярьской културы.
У 2011-ім році дістав Премію Петра Прокопа за церьковне уменя. Мозаічны фрескы мадярьской каплічкы Communio Sanctorum у базиліці Божого милосердя в Кракові принесли Пушкашови меджінародне узнаня в области сакралного уменя.
Отець Ласло Пушкаш став так само лавреатом Премії імени Антонія Годинкы за 2021-ый рік, котру му уділило Вседержавне общество русиньской інтеліґенції імени Антонія Годинкы в Мадярьску. Вічная память!