Вмер Михал Губяк, остатній лосяньскій мазяр

На 81 році жытя вмер послідній лосяньскій мазяр – Михал Губяк (1939-2021). Покійный мазярского фаху навчыл ся од свого няня і стрыка.

Михал Губяк на своі першы мазярскы вандрівкы выізджал як парулітній хлопчыско. Был помічником на возі свого няня і стрыка – лосяньскых мазярів. Вєдно зо смертьом Покійного кінчыт ся період прекрасной лосяньской професиі.

Парастас буде служеный в віторок о год. 16.00. Похорон в найблизшу середу, 24. листопада/новембра, о 11.00 год. в грекокатолицкій церкви Рождества Пресвятой Богородиці в Лоси.

Остатніма, окрем бл. п. Михала Губяка, якы занимали ся мазярством, были Петро Шлянта (1925-2017) і Григорий Євусяк (1925-2021). Послідні мазярі дбали на тото, жебы істория мазярства была популяризувана і переказувана дальшым ґенерациям.

Вічна Памят!

Мазяр

Я сой мазяр з села Лоси,
Продам мази вам на оси;
Лем купуйте – туньо дам,
Покля полну бочку мам.

Мірку вівса за мазницю,
Жебы-м мал на кєселицю,
Будеш іздил як по маслі
По Ґрибові ци по Яслі.

Верабоже, добрый товар,
Все купите од ня бровар,
І ти, ґаздо, куп – зак мам,
За пілдармо ти днес дам.

Мази, коломази до плужніх колічок,
До возів, до брычок,
Жебы не пищали,
Жебы ся не стерали
Мази, коломази…

*автор Семан Мадзелян, верш нашол ся в книжці «Смак долі»