Віруючі трьох народностей Крижевацькой єпархії праздновали з владыком Міланом Стіпічом

У четверь 16-го юна 2022-го року на праздник Поклоненія Пречістым Тайнам Плоті і Крови Ісуса Хріста (Божого Тіла), під назвов Вєдно у Хрістови одбыла ся подія, при котрій стрітив ся єпарха Крижевацькой ґрекокатолицькой єпархії, владыка Мілан Стіпіч, із ґрекокатолицькыма віруючіма Вуковарско-сримской жупы – містныма Русинами, Українцями і Хорватами із Жумберка.

Як інформовала єпархія, на стрічу з єпіскопом пришли і біженці з Україны, котры моментално жыють в тій области, і котры приєднали ся до святкованя того католицького праздника.

Стріча почала на Вуковарскім меморіалнім цінтері, де делеґації Вуковарско-сримской жупы і міста Вуковар, Націоналного совіту Русинів, Націоналного совіту Українців і Крижевацькой єпархії положыли вінці і запалили свічкы перед памятником павшых хорватьскых вояків у гражданьскій войні, котра проходила в 1990-ых рока.

Далше была одслужена панахіда за павшых у гражданьскій войні, але і за павшых у войні, котра проходить теперь на Україні.

„Владыка Стіпіч познакомив при тій нагоді україньскых біженців із історійов хорватьской боротьбы за слободу, і запросив вшыткых участных молити ся за мір у світі,“ інформовала єпархія. Так само владыка припомянув велику кількость ґрекокатоликів із области Вуковару, котры положыли свої жывоты як цівілісты або як вояци почас гражданьской войны.

Пак продовжовав проґрам архієрейсков літурґійов, котру торжественно одлсужыв крижевацькый єпарха в парохіалній Церькви Хріста Царя у Вуковарі.

Вєдно з владыком служыло дакілько священиків. На літірґії брали участь представителі цівілных властей. Участны были, як уж высше спомянули сьме, і русиньскы віруючі а представителі русиньскых орґанізацій, котры пришли з такых сел як Миклушевці, Вінковці ці Петровці.

Владыка і почас проповіді вызвав участных, жебы спомянули собі і дали до своїх молитв вшыткых віруючіх з той ґрекокатолицькой парохії, але і парохій в околіці, котры оддали своє жытя як вояци у гражданьскій войні, або были цівілныма жертвами той войны. Припомянув, же „вельо нашых віруючіх пришло о жывот за слободу нашой хорватьской отцюзнины“.

Наконець приговорив ся єпіскоп і україньскым біженцям, котрім повів, же як єпіскоп, так і священици Крижевацькой єпархії молять ся каждого дня „за вшыткых, за покій і благо людей, жебы воскресшый Хрістос выздоровив вшыткы раны войны, і благословив каждому покій і радость“.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА