Вігорлатьскый музей припоминать собі Войтєха Борецького і публікаційов

Вже другый рік припоминать собі Вігорлатьскый музей в Гуменнім річніці вызначных русиньскых малярів. В минулім році з нагоды сторічніці од народжіня Ореста Дубая музей зорґанізовав ретроспектівну выставку – выбер з богатой творчости того родака в Великой Поляны.

В рамках подій повязаных з річніцьов втогды в авторстві Даны Катаніковой вышла і публікація під назвов Орест Дубай, де мож найти малярьову біоґрафію, богате образове портфоліо і опис його умелецькой творчости з погляду тематічных жанрів ці технічных округів. Публікація втогды вышла в триязычній верзії, мож в ній было найти тексты по словацькы, русиньскы і анґліцькы

Тот рік Вігорлатьскый музей припоминать своїм навщівникам але і шырокым кругам заінтересованых округлу річніцю – 110 років од народжіня далшого вызначного русиньского маляря, Войтєха (Адалберта) Борецького.

Двоязычна публікація од двох авторок

Вернісаж юбілейной выставкы, котра бы мала быти приступна до 17-го януара 2021-го року, одбыла ся іщі 12-го новембра. Якраз на тій події была одпрезентована і публікація, котру музей выдав під назвов Войтєх Борецькый. Книжка вышла спід рук двох авторок – Даны Катаніковой і Галины Риж.

Публікація обсягує словацькы, але знова і русиньскы тексты. Чітатель ся і в припаді Борецького може дізнати веце о його творчости вдяка популарізачным текстам авторок, ці прочітати собі о його жывоті. І тот раз суть тексты доповнены многыма якостныма фоторепродукціями Борецького творів. О русиньскы тексты, єднако як і в припаді книжкы о Дубайови, постарала ся Анна Кузмякова.

„Моноґрафія Войтєх Борецькый є по порядку другов книжков, в котрій представляме русиньского автора текстом і в русиньскім языку. Кумшт і язык все мали вызначно становлюючій і співвытваряный характер при формованю народного усвідомліня жытельства. Позітівне одношіня до нашого коріня, културы і історії є на полю Вігорлатьского музея в Гуменнім розвиване,“ пише в передслові публікації Дана Катанікова.

Войтєх Борецькый

Войтєх Борецькый (14. 11. 1910 р. – 12. 6. 1990 р.) быв родаком з Ублі, Сниньского окресу. У 1925-ім році ся ціла родина переселила до Ужгорода. Там абсолвовав ґімназію і учітельску семінарію і як талентованый вытварник в роках 1928 – 1932 ходив до вечерньой школы мальованя під невджіньом Адалберта Ерделі і Йосифа Бокшая. В тім періоді вступив і до Общества умелців на Підкарпатьскій Руси.

В початках підкарпатьской малярьской школы быв представительом молодшой ґенерації, творив країны і жанровы композіції в шытілі експресіонізму. Выставльовав в Ужгороді, Москві, Відню, Різі, Братіславі, Празі, Мукачові.

По Другій світовій войні його родина переселила ся до Кошыць, він зістав на Україні, перестав учіти і цалком оддав ся мальованю. Кедьже ся ідеолоґічно не згодовав з режімом, не міг пізніше выставльовати і так в році 1964 і він переселив ся до Кошыць. У метрополі выходной Словакії сполутворив образ вытварного жывота міста аж до свойой смерти.

Жрідло фотоґрафій: Vihorlatské múzeum v Humennom.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА