В суботу, 27. грудня 2014 р., в Рускій Бурсі, як каждий рік, проходила Велийна стріча. Уж од самого рана діти і молодіж рыхтували бурсу на тоту подію. Вшытко было добрі заплянуване, а зобраны поділили ся задачами. Єдны заняли кухню, жебы зварити велийны стравы, другы прикрашали яличку тым, што ручні зробила третя ґрупа. Всяди чути мож было різдвяний час, бо з голосників летіли коляды, што лем підсилювало велийну атмосферу, яка на цілий ден запанувала при ул. Сєнкєвича 28 в Ґорлицях. Хоц за вікном задувало снігом, Руска Бурса выполнена была теплом – так, як винно быти в Велию.
Коли ґаздыні зварили уж ідло, а яличка світила різдвяным світлом, пришол час зачати офіцийну част. До выполненой по берегы салі, в котрій спізнены, з причыны бракуючых сідячых місц, мусіли стояти, пришли і запрошены гості, представникы нововыбраных власти – бурмістр міста Ґорлиці Рафал Кукля і віцестароста ґорлицкого повіту Єжы Налепка.
Святочну стрічу зачали конферансиєркы, молоды дівчата з ансамблю “Терочка”, котры привитали зобраных і оповіли о лемківскых традициях різдвяного періоду. Потім уж на сцену вошла ціла “Терочка”, під ведіньом Андрия Трохановского, котра з выступу на выступ тішыт обзераючых што раз высшым артистычным рівньом. В суботнє пополудне діти і молодіж з “Терочкы” запрезентували не лем коляды з товаришыньом музычных інструментів, але наконец замінили ся в правдивий штыріголосовий хор, співаючы коляды – “Ангел пастырям мовил” і “Час радости, веселости” (награня презентуєме долов).
Наступным пунктом проґраму была презентация традицийных ремесел і звычаів, котру присутным вказал пан Ваньо Дзюбина, основатель Лемківской Едукацийной Загороды, яку знаме м.ін. з орґанізуваных літом таборів для діти і молодежы (чытайте за тым мотузком, або посмотрте на ґалерию знимок з той подіі). Пан Ваньо оповіл о цілым процесі обробкы лену і волны, вказал і схоснувал потрібны ґу тому нарядя, бесідуючы при тым о передвелийным осінно-зимовым часі, коли то дівчата і хлопці сходили ся на вечыркы і обрабляли лен.
Концерт “Терочкы і прелекция Ваня Дзюбины были горячо приняты вшыткыма гістми, котры обі части суботньой стрічы нагородили міцныма оплесками, але з бурсяной кухні зачали доходити барз інтесывны запахы. Хыбаль каждий присутний почул, же ся му в бріху провиднило, коли столы зачали ся заполняти чеснком, кєселицьом, юхом, перогами, бобальками і всякого рода велийныма стравами.
Остало уж лем поколядувати. В Рускій Бурсі зас, як што рока, іщы пару годин вшыткы зобраны співали разом русиньскы коляды, творячы єдну русиньску родину. Хоц на правдиву Велию треба ждати іщы пілтора тыжня, некотры уж тепер познали єй смак. А хто не был – най жалує.