Як подают католицкы інтернетовы сервісы в ЗША, актом Понтифікальны заповіди про східніх женатых духовных (Pontificia Praecepta de Clero Uxorato Orientali), Конґреґация Східніх Церков офіцияльні заявлят о знесіню Ватиканом заказу высвячаня женатых мужчын на священників в тых католицкых східніх Церквах, котры находят ся поза традицийном іх територийом.
По чысленній еміґрациі (в тым Русинів з Лемковины, Пряшівской і Підкарпатской Руси ай Паноніі) од 2. пол. ХІХ ст., в Пілнічній Америці нашли ся тисячы католиків східнього обряду, за котрыма іхали і священникы, орґанізуючы церковне жытя на чужыні такой од самого початку. Хоц постановы Берестийкой (1596) і Ужгородской Уній (1646) ґварантували грекокатолицкому духовенству таку змогу, для католиків латиньского обряду женатий священник выкликувал аж і gravissimum scandalum (найтяжше згіршыня), што в 1890 р. явило ся основом до встановліня Конґреґацийом Розпространіня Віры (Congregatio de Propaganda Fide) заказу пробываня в ЗША, а од 1913 р. приниманя до духовных семінарий і – через тото – высвячаня женатых мужчын. Спочатку, заказ обнимал лем териториі Пілнічной Америкы, але в 1929-1930 роках был розшырений і на Полудньову Америку та Австралію, т.є. такой вшыткы дестинациі еміґрантів з центральной Европы (в тым з Карпатской Руси).
Така ситуация, як тіж інчы пробы латинізaциі східноього обряду, были безпосередньом причыном конверсий праві 200.000 грекокатоликів на православя в 30. роках ХХ ст. М.ін. такым путьом з 37 грекокатолицкых парафій была основана Американьска Карпато-Русиньска Єпархія ЗША (під юрисдикцийом Вселеньского Патріархату), котрой першым єрархом был роджений іщы в Старым Краю, в селі Ортутова к. Бардийова – єпископ Орест Чорняк (1883-1977).
Хоц поєдны заказы обовязували од понад стох років, женаты грекокатолицкы священникы были присутны в церковным жытю. Часто священничий стан принимали поза Пілнічном Европом, де такій заказ не обовязувал. Часом, што насилило ся од 70. років ХХ ст, были высвячаны потаємні. Такы хіротоніі были початком скаржены до Ватикану через латиньскых єпископів, але потім тых протестів было што раз меньше, бо сформувала ся своєрідна процедура, подля котрой ліпше было post factum “просити о затверджыня і благословліня”, як наперед “просити о позвлоліня” высвятити женатого кандидата на священника.
Фінальне унормуваня проблему хіротоніі женатых мужчын радо приняли грекокатолицкы єрархы во вшыткых обнятых заказом териториях, што в своім писмі представлят і архієпископ Вільям (Шкурла), митрополита Пітсбурґа, владыка русиньской архієпархіі, котрой корені вірных выводят ся з обшыри Карпатской Руси.