В тім році припоминаме собі смутну 80-ту річніцю Токаїцькой траґедії. Історічну дію з часів Другой світовой войны, котра на ґенерації позначіла тото русиньске село, припомянуть собі і в Словацькім народнім музею – Музею русиньской културы в Пряшові.
Робітници музея на 28-го новембра 2024-го року приготовили подію під назвов Кровляне рано. Буде то вечур спомин з нагоды округлой річніці той траґедії.
Токаїцька траґедія одбыла ся 19-го і 20-го новембра 1944-го року. Была то масакра в катастралній теріторії села Токаїк, і была одплатов націстів за то, же жытелі села помагали партізанам.
19-го новембра наперед німецькы вояци обсадили село, позберали хлопів зо села ку містній церькви, і одвели їх на север од Токаїка, де їх постріляли. При тім злочіні вмерло 32 мужів, двом пораненым ся подарило пережыти. Слідуючій день націсты село выпалили, жены і діти розогнали. В Токаїку згоріло 27 хыж і 28 господарьскых будов. Стояти зістала лем церьков і єдна хыжа.
Село освободили 28-го новембра совітьскы войска 4-го Україньского фронту. Мертвы тіла постріляных мужів лежали на місці, де їх постріляли, аж до 12-го децембра, коли їх жытелі сусіднього села поховали до масового гробу. По навернутю містного населіня были їх тіла ексгумованы і 4-го апріля 1945-го року похованы на містнім цінтері до окремых гробів. По жертвах зістало 16 вдов і 67 сирот.
В році 1959 в селі одкрыли Памятник Токаїцькой траґедії, котрого частьов є і камянный обеліск, якый є присвяченый жертвам націстічных репресій. Його автором є русиньскый скулптор Франтішек Ґібала. В Токаїку у 1969-ім році была так само одкрыта памятна ізба присвячена тій траґедії, на основі чого там пізніше быв збудованый Музей Токаїцькой траґедії, якый належыть під Музей Словацького народного повстаня в Баньскій Быстріці.