Умер Владимир Бесермині

Дня 20-го марца 2014 у Вербасі, в Сербії, во віку 68 років добило сердце Владимира Бесерминія – русиньского педаґоґа керестурськой ґімназії на пензії, поета, писателя, тлумача і вызначного културного діятеля Русинів у Войводині, котрый походив із Руського Керестура.

Владимир Бесермині ся народив 8-го мая 1946 року в Шидзі. Высокошкольску освіту здобыв на Філозофічній факулті в Новім Саді в одборі югославяньской літературы і як учітель сербского і русиньского языків зачав учіти в 1970 році на керестурській основній школі і ґімназії. Од 1977 до 1982 року робив в прекладательскій аґентурі і од 1982 року быв секретарьом културно-освітнього общества в Кулі. До керестурськой школы вернув ся в 1989 році, де зістав аж до пензії, на котру пішов в 2010 році.

Як професор керестурськой ґімназії многым ґенераціям русиньскых школарів вскіпив до сердця любов ку свому русиньскому языку, котрый добрі знав і робив з ним як фаховець, поет, писатель а іщі веце як актівіста в декламачных конкурзах у Войводині.

Іщі як школярь публіковав свої стихы в часописі „Літературне слово“ і пізніше публіковав довєдна пять книжок – збірок поезії: “Очи у морю” (1969), “Раз повем” (2003), збірка текстів „Критики, рецензиї и огляди” (2011), автобіоґрафічны позначкы “Бешеда самим зоз собу” (2012) і збірка поезії Зоз писню поведзене” (2013, Ужгород). Стихы, рецензії книжок, фаховны і умелецькы крітікы публіковав в часописі „Шветлосц“, але і в далшых. Быв рецензентом сербскых писателів, тлумачів поезію зо сербского і словацького языків, котры таксамо добрі знав і бісідовав нима.

Владимир Бесермині зохабив свій великый слід в културі войводиньскых Русинів. Дійстовав і як режісер дітячіх і молодежных пєс в театрі „Петро Ризнич Дядя“. В молодшых роках быв модератором многых културных проґрамів, автором конферансів, реціталів на фестівалах „Червена ружа“ і на іншых подіях. Быв председом драматічного фестівалу „Костельникова єшень“, котрого быв і єдным із основателів. Як председа того фестівалу надвязав барз добры одношіня з найзнамішыма писателями зо Сполку писателів Сербії. 

Веце як 30 років робив в декламачнім руху, наперед як педаґоґ декламаторів в керестурській школі, пак в пороті містных, областных конкурзів але і як член фаховой комісії на найвысшій уровни конкурзу. Выховав много далшых своїх продовжователів в тій области. За свою културно-освітню діятельность быв вецераз оціненый різныма нагородами.

Быв вітцьом двох сынів і дідом двох внуків. Вічная память!

Владимир Бесермині – Живот як пчолка

Винчац ше зоз животом і шветом – то шицко!
Розвинчац ше од швета ь живота – то нїч!
Алє, то нєминовносц живота
та чи би нас судьба тота
заобисц могла була кого,
чи би зме могли дойсц до дачого,
пчолко, премудри створе на швеце,
чи нас лєм болї, чи нас нєщесца
тримаю твардим чловек-чловеком,
та ше нє даме, гоч хто як грожи,
нїчиїм, нїяким – нєбезпеком?
Верме мудросци, пчолки роботней,
як ше справовац ґу судьби животней,
можебуц будзе же знац будземе
як вредно живот свой прежиєме.
Но, знаш лєм як пчолка тота
и ми пойдземе зо живота,
алє, то неминовносц живота!

Петро Медвідь

Жрідла:

РутенпреС
Владимир Бесерменї – Зос писню поведзене, Видавництво В. Падяка, Ужгород, 2013.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА