Улиця імени Гумецкого – лемківского бургомайстра Коросна

В Коросні неодолга змінят означыня єдной з улиц (ul. Spółdzielcza) на улицю Модеста Гумецкого. Радны рішыли упамятнити дві персоны міцно звязаны з містом, в тым бывшого лемківского бургомайстра.

В четвер, 30. червця/юнія 2022 р., радны на сесиі Рады Міста рішыли о двох змінах містных названь. Першом є зміна названя улиці в самым центрі міста (ul. Spółdzielcza) на улицю Модеста Гумецкого. В тот спосіб радны хотят припомнути і упамятнити особу бывшого володаря міста.

Другом особом выріжненом радом єст Ян Зых – польскій поета і тлумач з Корчыны. Його іменом назвали сквер, на котрым находит ся тіж упамятняюча го таблиця і його памятник.

Упамятненый по долгых роках старань

Перед роками ріжны середовиска прібували ввести улицю Гумецкого. Уж початком ХХІ столітя Стоваришыня Любителів Коросняньской Землі звернуло ся до Рады Міста надати єдній з улиц міста мено Модеста Гумецкого. Пак по даякым часі безуспішні прібували зас. Подібну ініциятиву піднял в 2011 році Себастиян Дубєль. Радны до того рішыня дозріли аж тепер.

Лемківского бургомайстра до той поры в Коросні упамятняла лем таблиця в костелі оо. Капуцинів (котрого будову Гумецкій спілфінансувал) . Тепер рішыньом радных єдна з улиц міста змінит свою назву на Модеста Гумецкого.

Модест Гумецкій

Модест Гумецкій вродил ся в 1842 році в Токарни коло Буковска. Был сыном грекокатолицкого пароха Йоана Гумецкого з Ріпника та Меланіі Сотницкой. Был коросняньскым дохторьом, заслуженым соспільным діячом. Борол ся о піднесіня стану гіґієны міста, называт ся го будівничым Коросна. Гумецкій вельо писал, особливо публицистичны тексты і поезию. Был амбасадором лемківской культуры в позалемківскых середовисках.

Як сын священника сам початково мал іти том стежком – скінчыл теолоґічны студиі. Рішыл єднак змінити родинну традицию і остал студентом медицины, найперше на Ягайлоньскым, а пак на Віденьскым Університеті. Был одданым дохторьом і соспільником.

Одданый дохтор і бургомайстер

В роках 1883-1887 справувал уряд бургомайстра Коросна, для котрого зрыхтувал вельо концепций і проєктів, якых цілю был розвиток міста. Долшый час был тіж радным Повітовой Рады. Приязнил ся з Ігнатийом Лукасєвичом, творцьом польского нафтового промыслу.

Модест Гумецкій оженил ся з сиротом Валентином Ядвіґом Антонєвич, котру взяли на выхованя Лукасєвичы. Жыла лем 26 років. Мали з Модестом лем єдного сына, Йоана. Скінчыл він правничы студиі, робил во Львові, де мал свою каменицю. Вєдно з родином (мал четверо діти) часто приізджали до Ріпника.

Як член самоурядовых власти старал ся М. Гумецкій м.ін., жебы выбрукувати улиці, уложыти тротуары для пішых при улицях, поправити санітарну ситуацию міста, одкрыти реальну школу. В 1880 році опрацувал єй орґанізацийны заложыня, з містного буджету постарал ся о грошы на будову (знимка будинку школы горі). Згоду на школу припечатал царскій акт выданый рік по смерти Гумецкого.

Был одданым дохторьом, не смотріл на свою безпеку – іздил всядиль там, де потрібували го хворы. Днями і ночами помагал хворым в часі епідеміі холеры в роках 1872-73. Был тіж філянтропом, охочо прилучал ся до соспільных акций для міста.

Літерат, ерудита, гуманіста

Был тіж Модест Гумецкій публицистом, літератом. Публикувал м.ін. в фаховым часописі – «Медичным Перегляді», тішыл ся авторитетом в медичным середовиску.

Сігал тіж по драму, есеістику, ґазетовы ноткы, репортажы, але предовшыткым – по поезию. Рускоязычны вершы найчастійше підписувал псевдонімом Марія от Сіона, а публикувах іх в літературно-науковых часописах «Боянъ», «Временникь Института Ставропигійского», «Новый Проломъ». Писал тіж по польскы (напр. збірка «Poezyje przez Nieznanego», «Nero czyli wielcy bohaterzy» ци драма в пятьох актах пн. «Anhelli czyli walka niewolników») і по німецкы. Єст автором збіркы поезиі пн. «Думкы і Думы». Написал тіж, печатану лем во фраґментах, поему «Сіонъ».

Нещестливый выпадок спричынил, што пошкодил хребт і вмер на 57. році жытя. Модеста Гумецкого поховали в 1899 р. в Ріпнику – селі, котрого был властительом. Потомкы Гумецкого жыют на Украіні.