Творы Євґенія Фенцика діставають ся ку чітателям

В тых днях діставать ся ку чітателям нова публікація з Выдавательства Пряшівской універзіты в рамках серії Русиньска класіка.

Тандем літературознателів із Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, Валерій Падяк і Михал Павліч, по двох публікаціях, в якых пошоровали творы Анатолія Кралицького, і выбері пєс з репертоара Театру Александра Духновіча, одкрывають про сучасного чітателя далшу вызначну русиньску особность і його творчу дідовизну.

Три найважнішы творы

Книга з назвов Євґеній Фенцик. Творы приносить три цілы, комплетны творы того вызначного священика, поета, прозаіка, драматіка і публіцісты другой половины 19-го столітя. Но подля редакторів выданя, іде о три найважнішы літературны творы, із веце як двасто, котры Фенцик почас свого жывота написав.

Книга його выбратых творів обсягує повісти Нищіє духом і Учитель-Неборак, як і драму з назвов Покореніє Ужгорода. Його творы, незаслужено забыти, як пишуть редакторы новой публікації, так холем часточно вертають ся днесь ку русиньскому чітательови.

В книзі Євґеній Фенцик. Творы найдеме і доста шыроку а глубоко оброблену біоґрафію Фенцика, котру знова приготовив, як і в попердніх выданях Кралицького, Валерій Падяк. Так само 400-сторінкова публікація, котрой выданя підпорив і Фонд на підпору културы народностных меншын, обсягує і богатый додаток з ілустраціями.

Падяк з Павлічом так знова сягли по далшім скарбі русиньской літературы, котрый і вдяка українізації в минулім столітю зіставав мімо інтересу, і приношають тот скарб очіщеный од пороху днешньому чітательови.

Книжка, як повів єден із редакторів, Валерій Падяк, в тых днях має вказати ся друком, но уж теперь шырокый круг заінтересованых може собі єй цілу прочітати і на сайті Пряшівской універзіты, бо хотять, жебы дістала ся ку што найвекшому чіслу чітателів.

Євґеній Фенцик

Євґеній Фенцик (рр. 1844 – 1903) быв родаком із села Мартінка на Підкарпатю. Штудовав на ґімназії в Ужгороді і Сату-Маре. Потім абсолвовав богословску факулту на універзіті у Відню. Якраз там, в столиці монархії залучів ся Фенцик до патріотічных кружків славяньской штудентьской молодежі. На священика быв рукоположеный і 1869-ім році.

Фенцик зачав писати літературу уж почас своїх штудентьскых років. Публіковав стихы, оповіданя а докінця і краєзнавчі статі, котры выходили на сторінках ужгородьскых ґазет СвѢтъ, Новый свѢтъ ці у львівскій ґазеті Слово.

У 1885-ім році зачав выдавати властну ґазету, котра мала назву Листокъ. Тота выходила до 1903-го року, до його смерти, і цілый час єй редаґовав.

Фенцик окрім іншого інтересовав ся і о історію Русинів. Зробив інтересный проґрам їх досліджінь, котрый мав назву Мысли о составленіи нашей історіи. В роках 1892 аж 1896 на сторінках ґазеты Листокъ опубліковав довгу статю о історії русиньской літературы, котра вышла під назвов Очеркъ угро-русской письменности. В Додатку ку Листку, котрый выдавав од 1891-го року, публіковав серію статей о выгодах модерного господаріня на селах, про русинискых священиків зробив коло 200 текстів проповідей.

Быв редактором учебників про русиньскы школы з ґраматікы, математікы, фізікы, ґеоґрафії і історії. Так само є автором реліґійных робот Литургика і Молитвенникъ.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА