Три ябка: Куртый нарис апокаліпсы

Послідні місяці 2024-го року просторы Руской Бурсы в Ґорлицях реґуларно мінили ся на театралну сцену. Якраз там проходило наштудованя новой театралной пєсы в русиньскім языку під назвов Три ябка.

Автором пєсы є Станіслав Білый, котрый так само хопив ся, як уж є звыком при його авторьскых текстах, режії. Білый в пєсі одкрывать універзалны вопросы, но делікатно їх прифарблює лемківскыма реаліями.

Не перша співпраца з Русинами

Стоваришыня Руска Бурса в Ґорлицях у 2024-ім році в рамках свойой діятельности вырішыло збогатити лемківску драматурґію, і ословило Станіслава Білого, ці бы написав пєсу, котра бы ся пак в Рускій Бурсі наштудовала.

Білый є днесь уж етаблованый словацькый автор. Окрім роботы педаґоґа на кошыцькій конзерваторії є режісером літературно-драматічных проґрамів в Словацькім радію (Slovenský rozhlas) в Кошыцях, веде свій незалежный театер Divadelný kabinet východňara, котрый грає його авторьскы пєсы.

Русиньскы темы суть му близкы, і до тых вод теперь не вступив першый раз. Уж про свій театер написав пєсу ЛОКАЛМАТРІОТС, котра ся грала по русиньскы і частково словацькы, і занимала ся судьбов трьох молодых жен, якы походять із малого русиньского села. В Словацькім радію, в народностнім высыланю, так само підписав ся під режію радіовых пєс, котры ся робили по русиньскы.

У 2023-ім році першый раз як гостюючій режісер співпрацовав із Театром Александра Духновіча, в котрім робив Духновічову пєсу Головный тарабанщік.

Зато пропозіцію, котру дістав, прияв. Кедьже в часі, коли почав писати Три ябка уж знав, хто в пєсі буде грати, міг окремы поставы в інсценації писати на конкретны акторкы. Гей, теперь сьме прозрадили дашто, што сьте дотеперь не знали. Білого Три ябка суть пєсов про три акторкы.

Біла чістота з червенов сквернов

В пєсі Три ябка публіка знайде ся в білій містности з простов сценов, на котрій як могыла але і місце одпочінку, якась лавка меджі реалностьов і сном, будучностьов і минулостьов, „нами“ і „нима“, наіншталованый є білый деревяный обєкт.

А пак там суть ябка. Вельо тых плодів із „дерева жывота“, причіны первістного гріха, червеных плодів, коло котрых як кебы вшытко крутило ся.

Проста сценоґрафія, тіпічна про Білого пєсы. Але на фоні той білой простоты і чістоты одбывать ся драма, котра одкрывать важны вопросы, чорны сторінкы, дотулять чутливых тем, місцями іде аж до філозофічной глубкы, хоць Білый і ту потвердив, же будьякы тяжкы темы знать запаковати до коробкы, котру перевяже пантликом баналности.

Просто так, як то в жывоті є. Вість о тім, же хтось дакого застрілив, предсі не приходить ґалантно, не приправлюєте ся на ню, жебы то легше прияти. Она прийде втогды, кедь пєте чай, і бавите ся о тім, яка є днесь хвіля на дворі.

Але жебы ся не забыло. В тій білій чістоті, котру собі выбрав режісер при сценоґрафії, не будуть світити лем червены ябка.

Сцена як кебы сімболізовала нелем ізбу, но цілу лінеарну країну, непознату, а притім нам так добрі познату країну. На фоні той білой країны інтензівно мож чути червены скверны. Скверны по кровли, скверны смерти, котру із собов приносить ґвалт, война, убийство.

Война не має початку ани кінця

Три ябка перенесуть публіку до дому, в котрім жыють три сестры. Олена, Галина і Уля в тій білій містности подорожать меджі сном і реалностьов, меджі любвов і ненавистьов, споминами і теперішньостьов, баналностьов і тыма найтяжшыма оковами, котры може чоловіку судьба навлечі на рукы і ногы, жебы далше гнала го до не знаме де, до завтрашнього дня, без будьякой певности в тім, ці буде ліпше.

Білый не шпеціфікує простор, ани час. Знаме, же сьме в домі з великым садом повным яблінок, знаме, же то дім, в котрім жыли і їх родічі, де мають спомины на їх бабу з дідом, але автор не малює в тексті пункт на мапу. Не знаме, де на Лемковині властно сьме. А ани то не є треба. Історія, котру нам розповідать, не потребує такы граніці, як є конкретне місце. Може одбыти ся всядыль.

Так само не обмеджує ся тым, жебы історію трьох сестер засадив до конкретного часу. Сьме в якімсь ближе нешпеціфікованім світі, де є по войні. А може властно ани не є. Або є, і не є, бо як повість єдна із протаґоністок – война є все. „Не мала початку ани кінця. Лишыла ся в нас. Дусиме єй в собі і рихтуєме ся на принагоду, жебы знова мати свій погляд.“

Ясне діло, же Білый реаґує і на сітуацію, котру моментално пережывать світ, на різіка, котры то із собов несе. Но не є в тім першоплановый, зохаблять із цілой той сітуації на сцені лем войну як якыйсь момент, силу, котра рушать цілов історійов, яку нам автор розповідать посередництвом трьох жен – міцных і крегкых, люблячіх і твердых, боячіх ся, поламаных і вырівнаных, но з незломнов тугов спасати себе і свої сестры. Тото єдине, што іщі мають.

І то є єден із головных мотівів пєсы. Намага каждой сестры є єднака. Уратовати ся, найти уратованя про вшыткы три. Но через складны родинны односины, через таємніці, невыповіджены слова, внутрішні зраніня, любов і недовіру, нихто не повість веце як треба. Напругы так до обыстя не входять лем споза облака, де іщі все можуть войовати „сині“, „руды“ ітд. Незнесительну тяжобу сітуації підкріпують самы меджі собов свойов (не)комунікаційов.

Білого Три ябка, ці властно сестры, находять ся в якімсь апокаліптічнім світі, в котрім на фоні войны іде о тото найважніше. О граніцю, за котров страчаме людьскость, і міниме ся на дикы звірята. Тоту граніцю не мож видіти оком, но мож єй чути. Є тонка, а їй перекрочіня є фаталне.

„Хыбаль іщі не сьме звірята. Хыбаль іщі сьме сестры,“ чуєме на сцені. Вопросом при Білого неідентіфікованім часі зістає лем то, ці його апокаліпса уж была, іщі лем прийде, або його апокаліпса є простор і час, в котрім уж жыєме. А ці при апокаліптічных обставинах споминана граніця грубне, і мож зайти кус далше, або є єднако тонка, їй перекрочіня є все єднакый ненаправительный крок, як крок Адама і Евы.

Гей, тото прирівнаня є адекватне, бо ябка суть в пєсі якбы четвертым протаґоністом, сімболом, даколи аж розповідачом і мотором дій, котры ся одбывають. Білый одкликує ся при них на біблічны мотівы, дає їм новы значіня, наприклад „страты і болісти“, грає ся з нима, а грати ся з нима і рушати нима дію зохаблять і акторкы.

Жебы мож вернути, треба одыйти

Як сьме вже спомянули, наперек тому, же Три ябка не суть першоплановов „лемківсков драмов“, Білый чутливо дотулять ся лемківскых реалій. Гуморно, і важно.

Марґіналію Олены о тім, же під постельов Улі выкопуть „лічіве джерело, і будуть ся о нього судити вшыткы секты, бо тобі ся снило“, якбач не треба лемківскій публіці поясняти. Нелемківска публіка собі то може дати пояснити.

Но моментів, котры в пєсі барз природно грають ся з тым, што повязане з лемківсов історійов, є веце. Наконець, і Галина, Олена а Уля мусять вырішыти про одход. Як єдину можливость. Тот раз не женуть їх вояци, жене їх страх, страх із того, же бы вояци могли прийти, страх  із того, што буде, кебы зістали.

Мусять одыйти, жебы могли вернути. „Жебы могли сьме вернути втогды, кедь будеме чути, же знова сьме ту дома. Кедь будеме мати доста грошей, жебы сьме собі могли купити назад наш властный дім.“ Білого паралела, котру засадив до апокаліптічного часу є ясна, а єдночасно нас вертать ку вопросу, ці його апокаліпса уж была, іщі лем прийде, або його апокаліпса є час і простор, в котрім уж жыєме, в котрім жыєме все.

Без того, жебы сьме давали на тот вопрос одповідь лем сконштатуєме, же Білого Три ябка суть куртым, але міцным нарисом апокаліпсы, котра не представлює лем даяку фаталну войну зо збройов у руці, але і войну, боротьбу о тото найосновніше – людьскость, о можливость зістати чоловіком, жыти по людьскы і в тых найскладнішых обставинах.

Прийдьте до Бурсы на Три ябка

В новій пєсі представлять ся в окремых ролях Івона Іскра-Криницька (Галина), Наталія Малецька-Новак (Олена) і Моніка Тылявска (Уля).

Драматурґію пєсы робив Петро Медвідь, котрый текст переклав на русиньскый язык. Адаптацію тексту на лемківскый штандард зробив познатый тлумач літературы Петро Криницькый. Музику до інсценації скомпоновав Матуш Павлик, і зо сценоґрафійов поміг Мірко Пелехач.

Найблизше публічне представліня одбуде ся 1-го фебруара 2025-го року в просторах Руской Бурсы в Ґорлицях о 17.00 год. Прийдьте посмотрити на Три ябка, і кедь правдов є, же їх там буде омного веце.

Пєса Три Ябка могла быти зреалізована вдяка підпорі Міністерства внутрішніх справ і адміністрації. Драматічный твор выражать лем погляды автора/авторів і не може быти сприниманый як офіціалне становиско Міністра внутрішніх справ і адміністрації.