Товариство єдной бандуры – 2. част – «Першый просатар»

Ниже текст надрукуваный в тыжденнику «Лемко», орґані Лемківского Союза з дня 26. вересня/септембра 1935 р. Писмо єст одповідю на ініциятиву покликаня товариства, якє бы мало допомагати передавати жертвы на соспільны лемківскы ціли. Поясняме, што в тамтым часі бурса была інтернатом для хлопців, якы записаны были до ґорлицкой ґімназиі.

Цілый тыжден має чловек так дуже роботы, же ніт часу зазрити до ґазеты. Але пришла свята неділенька, тай беру по полудни креницкого Лемка, кличу стару і діточкы на горбок під грушку і начынам чытати.

Чытам о выборах і аж серце стискат ся з жалю, же за наше лояльне справуваня, за наше спокійне жытя і за наше довіря, нам не дали ани єдного представителя і выразителя нашых потреб і жадань. Жаль і зліст порвала ня така, же уж мал я шыбнути гет ґазету, аж виджу цікавый напис: Товариство едной бандуры. Зацікавленый начынам чытати і помалы заінтересувало мене тото так, же єм сой рішыл сам дашто о тым написати: Та бодай Бог здравля дал тому Грицови з горбка, же такє мудре придумал. Та-ж – вера боже – єдна бандура, ци там головка капусты, або єдна жменя зерна і єдно дровенце никого не знищат і на никым того не познат, бо ци то люде, ци жывина, як каждого дня достанут о єдну бандуру меньше, нихто по них того не познат. Люде напевно тото дадут, даст каждый, аж і найхудобнійшый, лем треба доконче в каждым селі дакому ся тым заняти. Бо то, знате, в нас уж така натура, же і на гостині, і на весілю, як не попросиш, то на мисках мясо остане, а тебе, небоже, пак огварят на цілы горы, же-с брыд і паскуда, бо-с наставлял дост вшыткого, але-с не просил істи і пити.

Єсли так быват на гостинах, то што-ж допіро при такым збераню бандур і чого інчого. Треба і ту принукы і тоту принуку мусят дати кооперативы і чытальні. Они мусят ся также заняти і довозом зобраного добра до бурсы.

Але не вшыткы села на Лемковині мают добрый доступ до Ґорлиц. Зо сел повіту ліского, саноцкого, коросняньского, ясельского і новосандецкого єст людям до Ґорлиц далеко і неприступно. Довезіня зобраных продуктів коштувало бы часто більше, як вартат товар, прото в такых селах чытальні і кооперативы мусят ся заняти не лем самым зобраньом продуктів, але также іх продажом на місци, або в недалекым місті і одосланьом грошы до бурсы.

На початок най я буду вашым просатарьом. Прошу вас всіх барз красно, но-ле-но, всі чытальні і всі кооперативы на Лемковині – скличте як найскорше зобраня в себе і на тых зобранях выберте люди, котры займут ся збераньом жертв! Тых выбраных просатарів прошу, я, першый просатар, просте всіх добрі, не ідте з ничыйой хаты з ничым, не дайте ся выщути псами, не бійте ся ани крику, ани кочергы, лем просте так долго, аж вам дадут бандуры, капусту, дырва, сало і інше і то хоц нараз за цілый місяц т.є. 30 штук, а ліпше іщы за цілый рік 365 штук. Жебы людям не робити клопоту, то рахуйте (уж самы тоты бандуры, а бурса вам вірит, же выйде на тым незлі.

Першый просатар.