Товариство єдной бандуры – 1. част

Ниже текст надрукуваный в тыжденнику «Лемко», орґані Лемківского Союза з дня 19. вересня/септембра 1935 р. Поясняме, што в тамтым часі бурса была інтернатом для хлопців, якы записаны были до ґорлицкой ґімназиі.

Єдина руска бурса (інтернат на Лемковині) містит ся в Ґорлицах і єст властительом красного маєтку, зложеного з мурованого, єдноштокового дому і триморгового огорода. Чысло воспитанників бурсы увеличат ся з каждым роком, што належыт приписати енерґічному управліню бурсы. Особливо дотеперішны надзерателі і воспитателі бурсы г.г. Владимір Кордасевич і Максимович не жалували николи труда для учачой ся молодежы, помагали єй в науці і посвячали для єй добра своі знаня і час. Тота щыра опіка, яку дарили они воспитанникам бурсы, давала все добры результаты і вносила в родичів довіря до бурсы і єй правліня.

Тепер єднак горозит нам велика небезпека. Як довідуєме ся, власти шкільны перенесли єдного управителя бурсы (г-на проф. Вл. Кордасевича) до Олькуша, а другому (г-ну проф. Р. Максимовичу) также до того часу не дали приділу при ґімназиі в Ґорлицях, што може стати ся причыном, же і він выіде з Ґорлиц і бурса лишит ся без вымаганого шкільныма властями фахового присмотра.

Такє позбавліня бурсы фахового руководителя і надзерателя може стати ся причыном закрытя бурсы, до чого мы жадном міром допустити не можеме. Не можеме лишыти без опікы тых 32 молодых школяриків, котрых родиче оддали до бурсы, жебы они там наберали ума-розума.

Предовшыткым апелюєме до г-на Куратора в одділіню приділу до ґімназиі в Ґорлицях проф. Р. Максимовича і віриме, же г-н Куратор для добра нашой бурсацкой молодежы не одкаже нам в тым ділі.

Поза тым можеме надіяти ся лем на власны силы. Слава Bory, текучый рік принюс нам красны уроды і де лем не знищыл град, люде не можут ся скаржыти. Єст, як повідают, што істи, тай на боже дати. Тож дайме вшыткы на тото „боже” немного, але вшыткы.

Не зробит то никому ущерба, дати денні єдну бандуру. Не дуже, лем єдну бандуру, або часом, для одміны дакотрого дня єдну головку капусты, або єдно яблоко, єдну жменю зерна, єдно яйце і т. д. не веце, лем дашто єдно, але ден в ден через цілый рік.

Скрепчеме бандуры і лишаме єдну, не вариме і не іме єй, – даєме на бурсу. Мелеме зерно на хліб і также оставляме єдну жменю зерна – на бурсу. Так само робиме при чыщыню капусты, при збераню овочів, при рубаню дров і т. д. Вшытко – по єдній штуці – на бурсу.

Правда, через таку малу ощадніст нихто не зголодніє, ани не збідніє, а коли то зроблят вшыткы села Лемковины, буде того так дуже, же напевно нашы школярикы в бурсі не зазнают голода і холода і буде чым оплатити фахового надзерателя.

Тож орґанізуйме всяди при чытальнях і кооперативах товариства єдной бандуры (ґрулі) с перезначыньом той бандуры на бурсу в Ґорлицах. Помоч така єст доконче потрібна, бо, як нам відомо, бурса принимат воспитанників по барз низкій ціні (дакотрых по 7 і 8 злотых місячно) і без помочы загала не зможе іх выкормити без задолжыня. Я в нашым селі уж бесідувал с сусідами і вшыткы без выключыня прирекли основати

Т-во єдной бандуры.

Гриц з горбка.