Конштітучный суд Україны днесь засідав односно Закона о основах державной языковой політікы. Націоналістічна Свобода бы го радо хотіла знести зо світа. Веце як то, што наконець суд в кавзі вырішыть, ня грызе тото тихо, што так міцьно чути.
Жебы нам історія была учітельков жывота, треба собі припомянути, же тото не є перша проба о зрушіня споминаного закона. Іщі ани не встиг вшыток дым із тых запаленых пневматік Майдану підняти ся на Київ і росплынути ся в автосмфері, і уж політіци, котры мали взыйти з протестів як сімболы демократізуючой ся і до Европы прямованой Україны, мали намагу закон зрушыти. Же повторяня, хоць днесь іншов формов, бо не мать о тім голосовати парламент, а рішыти конштітучный суд, не мусить быти все матірьов мудрости, видиме при представителях Свободы зо стопроцентнов певностьов. Лем глупый чоловік собі може думати, же в сітуації, коли має в державі дакількоміліонову меншыну, коли має воєньскый конфлікт зо сепаратістами, якых підтримує домовска держава той дакількоміліоновой меншыны, зробить добрі, кідь тій меншыні оріже їй права. І жебы то было справедливе, оріже ся вшыткым меншынам. Же по припаднім зрушіню языкового закона можеме чекати далшу ескалацію напятя міджі жытельством Україны, мусить знати каждый, хто знать нараховати до пять. Добрі то знають і членове Свободы. А добрі знають і то, же на законі нич протиконштітучне не є. І же то, што роблять, не є патріотізм, а націоналізм грубого зерна.
Покля ся на то позераме з русиньского боку, досправды рішіня суду, будьяке бы не было, нич не поможе, ани нич не пошкодить. Україна ся тым нияк не змінить односно Русинів. Є то красне в списку реґіоналных языків видіти і язык русиньскый, но досправдовый ефект закона про Русинів є велика і трираз підкреслена нула. Властно мають Русины на Україні з той нулы лем тоту діру в ній. Україна і далше не підтримує жадне наше школство, покля не рахуєме якесь краєзнавство, котре фунґує, не сьме про них окремым народом з правами народностной меншыны в державі, сьме лем політічнов выдумков Москвы, проти котрой воюють, і про котру найвеце треба зрушыти закон і так взяти права вшыткым.
Што ня досправды грызе, то є тихо. Тихо Западу. Днесь якось демократічный Запад не інтересує, як справує ся Україна односно меншын. Не інтересує го, же Україна ся односно меншыновой політікы нияк на пути до Европы не зліпшыла, навспак, може быти іщі гірша. Не інтересує го, же гесло, котре бы мало счезнути в пороху україньской історії, ся днесь стало звычайным поздравом, котре выкрикує дехто на уліці. Запад є тихо, бо тото, што сам крітіковав на Україні – Свобода і Правый сектор в політіці, помалы зачінать быти реалностьов самого Западу.
Днесь Запад сам мусить войовати проти популістам, націоналістам, фашістам, котры ся штораз веце голосять о своє слово і штораз векшу підпору здобывають у людей в різных державах. Лемже в тій боротьбі робить велику хыбу, кідь мовчіть односно Україны. Іґнорованьом зла десь інде, „де ся нас то аж так не дотулять,“ не можеме выграти над злом. Тихо може хтось брати як згоду, і так му може прийти дость патріотічне іти і ничіти русиньскы табліці на Лемковині, атаковати іншы народности, ці голосовати у выборах за націоналістів, популістів. Тихом, котре Запад односно тых справ вытварять, ся голос націоналізма пошырює іщі скоріше.
Рішіня суду досправды нич не змінить. Україна зістане така, яку єй знаме уж довго. Атакованя меншыны і недаваня прав меншыні собі добрі выпробовала на Русинах, аж ся то якбач стало штандардом, котрый собі теперь може пошырьовати і на остатніх. Вшытко в рамках боя проти неприятельови. То, што ся може змінити, є лице демократічного Западу. Покля ся такы крокы будуть акцептовати Україні, потім є можливе, же ся атакы на меншыны, одобераня їх прав, стане штандардом на Западі, о котрім потім буде уж лем тяжко годно повісти, же є демократічным.
Мовчаньом коло справ на Україні собі сам Запад выраблять небеспечный прецеденс, котрый може дати до рук націоналістів коктейл Молотова і пак уж лем чекати, де і хто го першый шмарить. Не все тихо лічіть. Даколи є лем оголошіньом приходячой бурї.
(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.)
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА