Заєдно наша надредакция Фафринді трафлят на ничым необґрунтуваны опініі про припустны великы поділы серед Лемків. Докторка-премудріся повідала, што єдны сут такы, а другы іншакы, а треті – то уж сама не знат якы…
Додумували сме ся, што голошены “розъєднаньовы” концепциі жадном міром не служат жаданого ньом єданя народа “понад поділами”. Але як нашу правду арґументувати, жебы нам єй не сконфіскували? Лемко – ґазета для народа – ч. 52 за 1912 р., дає неодпертий арґумент на обовязковий лемківскій еґалітаризм. В каждого ногавкы єднакы. І в тых мудрых, і тых премудрілых. А жены най си тіж ногавкы вдіют. Товды наша теория буде ідеальна. І нихто нас веце ділил не буде.