«Талергофскій альманахъ» і другы досліджыня. 80 років од смерти Юлияна Яворского

Перед 80 роками в Празі вмер єден найвызначнійшых літературознавців, педаґогів, фольклористів, поетів, громадскых діячів і дослідників найстаршых памяток русиньской літературы – Юлиян Яворскій.

Народил ся 27. листопада/новембра 1873 р. во східній части Королівства Галичыны і Володомириі в селі Більче, в жыдачівскым повіті, недалеко Львова. Вчыл ся найперше в дрогобычскій, самбірскій а на конец во львівскій ґімназиях. З той остатньой был вышмарений за чытаня вчас лекций росийской літературы. Дальшы університетскы студиі робил во Львові, Відни і Чернівцях. За студентскых років Юлиян Яворскій голосил одкрыто проросийскы погляды та был за дотримуваньом східньой традицийной реліґійной культуры в рамках грекокатолицкого обряду. По тым, коли в 1893 р. взял участ в протестах против політиці намістника Галичыны і пізнійшого премєра Австро-Мадярской Монархіі – Казімєжа Бадені і коли выступил з критиком латинізацийной і украінізацийной політикы, яку вюл товдышній галицкій грекокатолицкій митрополита Сильвестер Сембратович, был примушений перервати студиі на Віденьскым Університеті. Закінчыл іх на університеті в Чернівцях, жебы зас вернути до Відня робити дальшы студиі над славяньскыма літературами. Докторску дисертацию оборонил в 1903 р.

Потім вернул до Галичыны і почал роботу як учытель в ґімназиях і публициста. Перше своі політичны ідеі Юлиян Яворскій высловил іщы в 1899 р. в статях напечатаных в выдаваных собом ґазетах «Живая мысль» і «Живое слово». В 1904 р. выіхал до Росиі, де аж до 1920 р. учытелювал в ґімназиі і як доцент на Кыівскым Університеті. В 1913 р. был єдным зо спілоснователів  Карпаторуского Вызвольного Комітету, якій мал на ціли ідеове приготовліня ґу прилучыню до Росийськой Імпериі тых земель габсбуржской монархіі, де жыло русиньскє населіня (Галичыны, Буковины, і Підкарпатской Руси). По большевицкій революциі не міг дале вчыти на університеті, зато в 1920 р. вертат до Польщы. До кінця жытя презентувал яскравы антибольшевіцкы, антикомуністичны погляды. Во Львові зачынат роботу над редаґуваньом і приготуваньом до друку першого тому монументального труду «Талергофскій альманахъ» (1924). В тексті поміщеным як вводне слово перший назвал табір для інтернуваных Русинів – Галицкая Голгофа. В 1922 р. во Львові опубликувал два томы совіх поезий і прозы – «Блудные огни», і «Беззвучныя пѣсни и другія стихотворенія въ прозѣ». Інспіраций до іх написаня дали му рокы прожыты в рідным селі під Карпатами.

В 1925 р. Юлиян Яворскій рішат еміґрувати до Чехословациі, де аж до самой смерти працує в Славяньскым Інституті в Празі. Векшыну науковых прац того періоду присвятил давній русиньскій літературі і фольклорови Підкарпатской Руси. Припоминал давны русиньскы тексты з XVI-XVIII ст. придаючы ґу ним долсідничы коментарі.

Головны публикациі чехословацкого періоду жытя то: «Ветхозавѣтныя библейския сказанія въ карпаторусской церковно-учительной обработкѣ конца XVII века» (1927); «Из истории научного исследования Закарпатской Руси» (1928); «До библіографіі літературы о Александрі Духновичу» (1929); «Повѣсти изъ «Gesta Romanorum» вь карпаторусской обработкѣ конца XVII в.» (1929); «Национальное самосознание карпаторуссовъ на рубежѣ XVIII — XIX вѣковъ» (1929);

«Литературные отголоски «русько-краинского» периода в Закарпатской Руси в 1919 году» (1930); «Новыя рукописныя находки в области старинной карпаторусской письменности 16-18 вѣков» (1931); «Материалы для истории Закарпатской Руси» (1932). На основі рукописных записів музыкы та інчых творів Івана Югасевича-Склярского описал русиньску музычну спадковину в «Материалах для істориі старинной пісенной літературы в Підкарпатскій Руси» (1934).

Дале дотримувал переконаня, што Русины сут частю росийской нацийональности, зато вчас Першого Медженародового Конґресу Славістів в 1929 р. в Празі выголосил реферат пн. «Значеніе и мѣсто Закарпатья въ общей схемѣ русской письменностн».

Окрем літературознавчых, был автором і фольклористичных досліджынь: «К истории карпаторусского фольклора XVIII в.» (1908), «Памятники галицко-русской народной словесности» (1915), «Новыя данныя для исторіи стариниой малорусской песни и вирши» (1921—22) ци «Материалы для старишой песенной литературы в Подкарпатской Руси» (1934). Был редактором парох бібліоґрафій русиньскых писменників в тым Александра Духновича, Анатолия Кралицкого, як і росийскых дослідників, якы писали на русиньскы темы. Не вадило тото спілпрацувати з Юлийом Яворскым нацийональным русиньскым діячам, ани украінофілям на Підкарпатскій Руси. Його труды были печатаны головно в Ужгороді і Празі. Юлий Яворскій вмерл 11 сичня/януара 1937 р. в Празі.

джерело – Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Павло Роберт Маґочій, Іван Поп.