Світло в тунели? Омбудсман заскаржыл новелизацию, яка збльокувала зворот лемківскых лісів

Польскій Обмудсман проф. Марцін Вьонцек кінцьом 2021 р. заскаржыл до Конституцийного Трибуналу новелизацию, яка з автомату піддає ремісиі тырваючы справы о пошкоджыня за безправны рішыня власти Польской Народной Республикы.

Принята в серпни/авґусті 2021 р. новелизация Кодексу адміністрацийного поступуваня збльокувала тым самым можливіст старати ся о зворот нелеґально зрабуваных лемківскых лісів, якых были позбавлены примусово выселены нашы предкы. Про деталі принятых розвязань чытайте за мотузком.

Конституцийны вантпливости

Як інформувал Омбудсман, новелизация, яка вошла в жытя 16. вересня/септембра 2021 р., значучо змінила переписы надзвычайного трибу стверджаня неважности остаточных адміністрацийных рішынь. Новелизация, яка подля єй думкодавців мала головно збльокувати реприватизацийны процесы, в тым стараня Жыдів о зворот іх довоєнного маєтку, вдарила і в зворот лемківскых лісів, котрых были нелеґально позбавлены польскы громадяне лемківской нацийональности, по іх насильных переселінях на радяньску Украіну і выселінях на західні землі повоєнной Польщы.

Проф. Вьонцек додає, што зміна лем двох переписів Кодексу адміністрацийного поступуваня має великє значыня для вшыткых, котрых справы сут розсмотрюваны тыма рішынями, а головно товды, коли державны орґаны при іх выдаваню допустили ся значучых блудів.

Треба додати, што тоты блуды повинны быти скасуваны, а громадяне мусят мати можливіст доходити своі права.

Лем проблем є більше зложеный, кєд же принята новелизация спричынила, што справы, якы были зачаты, а нескінчены, не мают права быти кінчены, чого наслідством є іх ремісия і дефінітивне закінчыня адміністрацийного етапу підважыня незаконных рішынь, выдаваных предовшыткым через комуністичны власти (см. фот. горі). Як раз тота обшыр родит найбільшы вантпливости польского Омбудсмана. Того рода розвязаня єст явні неконституцийне, кєд же право не може діяти дозаду (принцип неректоакциі права; lex retro non agit).

Заскаржыня новелизациі є деяком надійом на тото, же Констутуцийный Трибунал ствердит, же такы розвязаня не сут згідны з польском Конституцийом. На жаль, смотрячы на остатню діяльніст польского конституцийного суду, радше тажко сподівати ся, же выдаст він вердикт, якій не буде на руку урядуючій владі.

Де тото право і справедливіст?

Пропомнийме, же на етапі процедуваня пропонуваных змін до Кодексу адміністрацийного поступуваня про кривдячы іх наслідства заявляли представникы лемківскых орґанізаций.

Медже інчыма вчас засіданя соймовой Комісиі Нацийональных і Етнічных Меншын, якє одбыло ся 20. липця/юлия 2021 р., были поставлены арґументы за тым, же новелизация, яку задумала урядуюча Зъєднана Правиця, не лем збльокує можливіст закладати новы справы о зворот лісів, але – што найгірше – піддаст ремісиі справы, якы были ведены, а якы ся не закінчыли на адміністрацийным етапі до моменту принятя новелизациі і входу новых розвязань в жытя.

На жаль, вчас прикликуваного засіданя репрезентанты державных власти переконували присутных репрезентантів лемківскых інтересів, же Лемкам лісы ся не належат. Были так само глухы на арґументы, якы тыкали хоц бы того, што Лемкы то польскы громадяне і так само як інчы мают право на вызнаня іх кривд.

Посланкыня ґорлицкой землі, Барбара Бартусь, яка приналежыт до урядуючой Зъєднаной Правиці (партия Право і Справедливіст), вчас свого выступліня на реченым засіданю Комісиі выповіла неправдивы слова, якы лемківску громаду заболіли зо здвоєном силом. Ствердила, што днес выселены Лемкы і іх потомны старают ся за зворот той части лісів, якых вчас выгнаня в 1947 р. нияк не было. Додала, што колиси были лем незалісены поля, паствиска, а лісы были подібно засаджуваны польском державом уж по выселіню Лемків. Значыт, што під конец 40. років ХХ ст. на Лемковині лісів не было, а днес Лемкы, стараючы ся о іх зворот, хотят ся лем збогатити коштом покривдженой державы. Подля ней, не мож бесідувати о понятю тзв. лемківскых лісів, бо вчас выселінь іх не было.

Подля проф. Вьонцка, приняте розвязаня єст вынятково несправедливе што до тых осіб, якы зачали доходити своіх прав на самым початку системовой трансформациі, значыт найскорше як то было можливе. Поступуваня тоты фурт сут незавершены, бо орґаны польской влады тілько років не знали іх розмостріти. В тым примірі, з причыны ражучого перетіганя поступувань, особы, якы выступили о стверджыня неважности остаточных рішынь, мают тепер по парох роках дознати ся, же іх справы не можут быти кінчены, бо была принята така а не інча новелизация.