Свідоцтво невыслуханых

Коло святкованя заснованя 1-ой Чехословацькой републікы не треба забывати ани на далшу сторічніцю. Не менше вызначну про Русинів. Бісіда є о выголошіню Руськой народной републікы Лемків у Флоринці. Тота історічна дія зіставать як важне свідоцтво, свідоцтво невыслуханых, но о то міцніше свідоцтво.

Ніт, не будеме знова повторяти вшыткы історічны факты. Не будеме повторяти чім властно зачало існованя „мінірепублікы“, не будеме полемізовати о тім, ці то была досправдова републіка, а не будеме ся смотрити ани на то, як проєкт Русинів на Лемковині скінчів. Бо ани єдно із того не є основным. Основным є то, што властно одограло ся меджі выголошіньом і кінцьом републікы.

По тім, што одбыло ся всенародне „віче“ 5-го децембра 1918-го року, Ярослав Качмарчык як головна особносность – презідент, не зістав бавити ся на властнім пісочку. Історічны документы ясно бісідують о тім, же представителі Русинів з Флоринкы, контактовали ся у 1919-ім році із Антонійом Бескидом, председом Руськой народной рады в Пряшові і Ґриґорійом Жатковічом, вождьом америцькых Русинів і прияли чехословацьку верзію пропоновану Америков, значіть жебы Русины приєднали ся ку Чехам і Словакам і жыли довєдна на єдній теріторії. Представителі із Флоринкы были участны в маї 1919-го року в Ужгороді, де выникла Централна руська народна рада, котра підписала выголошіня о приєднаню русиньскых теріторій до Чехословакії. Представителі з Флоринкы были участны в делеґації, котра потім русиньсков з резулуцйіов напоходовала до Прагы, жебы тото своє рішіня передати Масарікови. Нажаль, Масарік быв согласный, но не зо вшыткым. Лемковина не была приятельна з політічных причін і так Русины із Лемковины зістали боком, аж собі Польща дефінітівно здобыла свої меджівойновы граніці і дістала їх потвердежны і мірныма договорами.

Но наперек вшыткому, тота коротка капітолка із історії Русинів є барз важным історічным пунктом, а і зато може дакотры мають потребу спохыбньовати днесь републіку з Флоринкы.

Русины з Лемковины были в часах Австо-Угорьской імперії в іншій позіції як Русины Підкарпатя ці Пряшівщіны. Русинів ділила граніця Австрії і Угорьска. Самособов, не была то граніця, яку знаме з часів комунізма, но была. І условії, котры были в Австрії і Угорьску, были все дакус іншы. І кедь не мож бісідовати, же контакты меджі Русинами в єдній і другій части імперії не были, бо были, предці лем быв то дакус іншый світ. Зъєдинити теріторію Русинів хотів уже Адолф Добряньскый, не подарило ся. І так, ці Русины хотіли або ніт, каждый мусив жыти в такых условіях, якы му тота часть теріторії давала.

Треба памятати, же цілый концепт америцькых Русинів быв головно о угорьскых Русинах. Єдна пропозіція, котра не перешла, была о зъєдиненю Угорьской Руси і Галичіны, но і кебы то перешло, Жатковіч бісідовав, же лем в тім припаді, же Русины будуть мати автономію, жебы было ясне, же то іншый народ як Українці, незалежный на іншых народах, з властнов історійов, властныма політічныма цілями. І што ся стало по флориньскім „віче“?

Тым, же Качмарчык із свойов радов прияли чехословацьку верзію, до історії записали пару важных, основных фактів. Наприклад, же ся голосять ку тому концепту народа, о котрім говорив Жатковіч – концепту народа русиньского, незалежного на іншых народах, іншого як є народ Україньскый, з властныма політічныма цілями. До історії записали, же кедь ся говорить, же Русины хотять жыти в єдній державі, так ся то дотуляь і їх, і зато хотять быти того неділительнов частьов. До історії записали, же Лемко є Русин, лем з іншой части Карпатьской Руси.

Днесь многы шпекуланты будуть проводити довгы діскусії о тім, хто є Лемко. Ці то Русин, ці то Українець, ці то окрема ґрупа, підґрупа ці будьшто далше. Роблять так люди звонка, роблять так тоты, котры Русинів хотять українізовати, но роблять так і люди зо самого середовиска. Покля хочеме найти одповідь, не треба нам штось нове выдумовати, лем ся вернути сто років назад і посмотрити на то, ку чому приголосила ся Руська народна републіка Лемків, хоць скінчіло ся то так, як ся то скінчіло.

Руська народна републіка Лемків є свідоцтво невыслуханых. Як раз зато, же были Русины на Лемковині невыслуханы, їх свідоцтво є о то міцніше. Они своїм діяньом потвердили, же і кедь нас стовкы років ділили Австро-Угорьскы граніці, мы зістали єден неділительный русиньскый народ. А днесь, будьякы бы не были граніці, платить тото саме.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА