Додаток “сатира, гуморъ, забава” до ґазеты Лемко в ч. 25 за 1912 рік приводит судову моралізаторску сценку нияк не смішну.
Свідок, жебы быти для суду барже достовірным, покликує ся на фальшыву присягу дану єдній Ганічці. Так суд, як част нашого народа, тота што знат більше лемківскых співанок, в котрых споминат ся Ганкы, Ганічкы і вшыткы Ганці, знат, же свідок міг радити правду. Для суду може він быти достовірным, для нещестной Ганці – ніт.
Наша редакция має лем вантпливости, хто был скарженым і хто скаржыл. Ци не Ганця власні?