Стоваришыня Лемків одзыскало лемківску пущу при білорускій граници!

Одколи написали сме на нашым портали о тым, же в лісах Маґурского Нацийонального Парку хтоси мал видіти послідніх Лемків, зачали ся діяти чудеса-пречудеса… Тота інформация (хоц скоро здементувана міністерством, занимаючым ся лісами) дала початок дальшій істориі, по котрій, як думаме, Майкель Манн уж ся рыхтує награти другу част Посліднього з Могіканів в Пущы ім. Александра Духновича під Біловежом. Ні, не том Біловежом на Пряшівскій Руси. Том при Біло-Руси.

Але од початку. Зачали сме репортескє досліджыня, а нашы інформаторы, закамуфлюваны од 1947 рока на обшыри украінськых етнічных споконвічных теоретычных еніґматычных ефемерычных земель (замірено вказуєме на обшыр од Лізбоны по Ураль, жебы не одкрывати точной локалізациі нашых інформаторів) – Соколяче Око враз з цимборами Lynx lynx carpathica і Felis silvestris (ту тіж будеме осторожны, зато змінили сме ім правдивы персоналиі), розповіли нам цілу правду, о чым буде кус дальше.

Што знаме напевно. Як чытаме на сайті Міністерства Середовиска в інформациі з 13. жолтня/октобра 2015 р., Стоваришыня Лемків ден перед обвіщыньом той новины підписало з реченым Міністерством і Державныма Лісами (не?)порозумліня в справі так званых лемківскых лісів.

Так званы лемківскы лісы, як іх дефініює перший параґраф підписаного документу, до котрого сме дотерли, то обшыр части днешніх малопольского, підкарпатского, люблиньского (!) і підляшского (!) воєвідств.

Тоту інформацию хотіли сме потвердити в ведучого Стоваришыня Лемків і при нагоді му поґратулювати за мирне розшыріня Лемковины о новы землі (лісы – по правді). Без ґверів, без танків, єдным підписом. Одраз тіж прібували сме дзвонити на його секретарият. По неуспішных пробах, прібували сме дальше через е-майль, але достали сме лем мало ясну одповід з майльового автореспондера «Пішол єм до ліса. Андрий».

Не знаме нич більше, хоц деякы особы виділи ведучого, одкрываючого граничний перехід на новій карпаторуско-білорускій граници недалеко Біловежы, підписуючого при нагоді наступны документы о трансграничній охороні Пущы ім. Александра Духновича (давній Біловежскій) та взаімны пакты о мирным сусідстві. Населіня новой лемківской обшыри горячо приняло ведучого, котрому на звіданя «По якому до Вас бесідувати?» одповідали – «По свойому!».

Вернийме до нашых інформаторів. Они уж не были так оптимістычні наставлены як ведучий. Соколяче Око враз з цимборами Lynx lynx carpathica і Felis silvestris згідно потвердили, же тота істория, повторена інтернетовыма порталями, купы ся не тримат. То не Стоваришыня Лемків было сиґнатарьом документу, лем украіньска орґанізация з Ґорлиц, котра, хоц неґує вчыня лемківского языка і называт хоронены польскыма законами процесы одроджуваня ся Лемків «другом Акцийом «Вісла», без проблему находит лемківскы лісы в люблиньскым(!), або підляшскым(!) воєвідствах. Жебы лем потім не вышло, же ходило о «Oddajcie nam nasze łemkowskie lisy!». А лемківскы лишкы – правда – можут свобідні вандрувати аж під Білорусь. Хто ім боронит? Може лем ґаздове на поли.

(фото горі: ріка Нарва при селі Пухлы, недалеко за ньом зачынат ся обшыр так званых лемківскых лісів)