Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы

В тых днях припоминаме собі сторочный юбілей славного карпаторусина Василя Басильовича Сарканича. Сарканич выв именитый закарпатськый педаґоґ, локалный політик вариша Свалявы, общественный дїятель третього карпаторусинського ренесанса.

Василь Сарканич ся родив 10 авґуста 1923 рока в селі Шелестово на Мукачовщині (Подкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка) у багатодітнув родині, де было шестеро дітий.

Из біографії Василя Сарканича

В 1929 році фамілія Сарканичув переїхала жыти в Сваляву (хоть перші 1,5 рокы багатодітна родина жыла в селі Драчино), де отець Василя ся устроив на роботу старшого кочегара хімзаводу фірмы «Сольва».

У Сваляві малый Василь Сарканич учив ся в народнув школі, а пак штудійовав ся у горожанці. В 1941 році Василь Сарканич поступив у школу з обробкы метала в Севлюши, де ся вчив 3 рокы.

У 1943 році Василь Сарканич пуйшов на роботу в Будапешт на ливарный завод Вайса Манфріда. Мавучи добру освіту, робив не простым робочым, а контрольором фунґованя станкув. Позад сього заробляв доста файно (750 пенгув на місяць) на вті часы. В Будапешті пережыв бомбардованя.

На отцюзнину Василь Сарканич ся вернув такой по войні, в 1945 роци. Вже восени того же года продовжив свої наукы на 4 курсі Севлюської школы металообробкы, котра на тот час яла ся звати Виноградівськым технікумом.

Послїдь штудованя в Селюши быв направленый на роботу в депо Чоп, де робив техніком при майстрови по ремонту паровозув. Туй доста добрі ся ознакомив из совецьков системов фунґованя желїзничного транспорта. Майпотум Василь Сарканич зачав робити началником механічного цеха на заводі им. С. Кірова у селі Кольчино, што на Мукачовщині.

Из 1 септембра 1949 рока Василь Сарканич зачав свуй пятьдесятгудньый карьєрный путь у Свалявському профтехучилищи. Туйка проробив ипен до 1999 года. Спершу – ги майстер выробничого ученя, пак – старшый майстер, майпотум – заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (ныні – Свалявськый професійный будовничый ліцей).

За час 30-рочного перебываня Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища было збудовано учебный корпус (1970), интернат, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень выробничого ученя (1972).

Ученикы училища – призеры областних спортивных олімпіад, конкурсув технічної и художньої творчости (1972–1982). Духовому оркестру училища присвоєно званя «Народный» (1986). Наладжені ипні меженародні партнерські контакты з аналогічными учебными установами Словакії (1972), Литвы (1973) й Росії (1973).

Василь Сарканич мав званя отличник профтехничного образованя СРСР (1973) и УРСР (1982). Одзначеный быв орденом Трудового Черленого прапора (1981), многыма медаліями.

Общественно-културна робота

У 1990-х роках Василь Сарканич зачав ся анґажовати у карпаторусинськоє общественноє двиганя. Майже 11 рокув возглавляв Свалявськоє общество подкарпатськых русинув. Быв такой и заступником головы Свалявського районного Общества им. А. Духновича, членом Правліня Сойму подкарпатськых русинув.

У 2003–2004 учебному році за пудпоры Карпато-русинського общества США, под веденьом головы Свалявського общества подкарпатськых русинув Василя Сарканича и координатора Проґрамы русинськых неділных школ у Закарпаті Павла Роберта Маґочія отворили ся перші пробні 9 класув, де 200 ученикув учили історію и културну дїдузнину своих предкув – карпатськых русинув.

Василь Сарканич быв делеґатом чотырьох Світовых Конґресув Русинув. Быв депутатом Свалявської варошської рады 5-ти скликань и Почесный горожанин Свалявы (2003). Умер 5 марта 2008 года в Сваляві.

У 2013 році, на день Свалявы (21 септембра, храмовоє сято Руздва Богородиці), на будові Свалявської вариської рады Василю Сарканичу была одкрыта памнятна табла.

Автор Михаіл Зан

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПІДКАРПАТЬСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА