Столітя тому на Лемковині: марец 1920 рока

Сто років тому на Лемковині проходили історичны подіі, котры были наслідством фльориньского віче з 5. грудня/децембра 1918 р. Істория самого віче, за справом выголошыня перед парома роками Дня Русина в Польщы, є веце знана, зато днес постараме ся прикликати дальшы подіі, котры на Лемковині проходили в марци 1920 р.

Были то подіі не меньше важны – бо были доказом реалізуваня політичного пляну лемківскых діячы[1].

Проблем бранкы

Жебы зрозуміти політичны ціли лемківскых діячы, треба коротко представити товдышні обставины. На початку 1920 р. польскы власти вели бранку до Польского Войска. Од початку проти тому была лемківска інтеліґенция, яка нагварювала молодых мужчын, жебы не принимали приказу польскых власти.

Правдоподівно початком січня/януара 1920 р. до Варшавы подал ся др Ярослав Качмарчык, котрый был принятый в Міністерстві Войсковых Справ. Мал гейбы отримати запевніня, што Лемкы не будут рекрутуваны до Польского Войска. Проблемом была і реквізиция польскыма властями в лемківскых селах ідла і облечыня, на што так само не было згоды. По реакциях Я. Качмарчыка і Віктора Гладика Ґорлицкє Староство одкликало бранку річників 1896-1901, котра была плянувана на 21. січня/януара – 1. лютого/фебруара 1920 р. Лемківскы діячы дальше вели консультациі з польскыма властями в Варшаві. Хоц тоты деклярували єдно, то іх фактичны діяня были інчы.

Прото тіж в поєдных селах проходили віче, на котрых ведено аґітацию проти бранці. Нагваряно лемківскых мужчын, жебы складали присягы. 5. марця 1920 р. Повітова Коменда Поліциі в Ґорлицях выпустила наказ арештуваня В. Гладика, русиньского емісария з ЗША.

Уряд Республикы

Напяты односины медже лемківскыма діячами а польском владом выкликали потребу скорой реакциі зо стороны діячы, котры 5. грудня/децембра 1918 р. провели всенародне віче во Фльоринці.

На 12. марця 1920 р. В. Гладик вєдно з др. Захарийом Копыстяньскым скликали на фльориньску плебанію дальше зобраня лемківскых діячы. В стрічы брало участ бл. 50 осіб. На ведучого засіданя выбрано шануваного креницкого ґазду – Миколая Громосяка. То на тій стрічы рішено, што жытелі Лемківской Руси потрібуют покликати політичну орґанізацию, котра буде годна репрезентувати іх інтересы взгядом Поляків. О потребі політичного діяня бесідували м.ін. З. Копыстяньскій і Я. Качмарчык. Своі погляды представили і дальшы активісты. Владимір Качмарчык споминал на підступне приниманя присягы од лемківскых мужчын. О. Димитрий Хыляк твердо нагварял, жебы зорвати всякы звязкы з польскыма властями. Гладик омовил русиньскій рух в Америці і діі Мирной Конференциі в Парижы.

В. Гладик был ініциятором покликаня Верховного Совіту Лемківской Руси, што стало ся як раз на стрічы 12. марця 1920 р. во Фльоринці. В його склад вошло 26 осіб. Был покликаный і Выконавчый Комітет, в котрым поділено функциі на взір уряду влады. В складі Комітету были др Ярослав Качмарчык (премєр), Миколай Громсяк (міністер рільництва), о. Димитрий Хыляк (міністер внутрішных справ), о. Василий Курилло (міністер заграничных справ) і правдоподібно др Захарий Копыстяньскій (його участ і роля не сут ясны).

В тым місци треба звернути увагу, што не єст потверджене, што в Комітеті як раз нашли ся так поділены фукциі. Подля деякых джерел, котры прикликує др Богдан Горбаль, ціла номенклятура фактично выступила, з поділом на функциі як в уряді влады. Тіж в документациі з тамтого періоду, прим. в акті оскаржыня лемківскых діячы в процесі з 10. червця/юнія 1921 р., котрый одбыл ся перед новосандецкым судом, писало ся о орґані, якій польскій прокуратор менувал Рускым Урядом. Але внук о. Куриллы, Александер Курилло, стоял на становиску, што вшыткы назвы, з поділами на поєдны міністерства, были выдуманы в пізнійшых роках і сут лем міфом. Заєдно преса з 20. років ХХ ст. так само споминала на процес членів Руского Уряду, што може потверджати, же функциі серед членів Выконавчого Комітету были поділены.

Покликаный 12. марця 1920 р. Комітет принял меморандум, в котрым нашол ся м.ін. апель до Мирной Конференциі провести плебісцит на лемківскых землях, занятых Польском Республиком і Чехословацийом.

Резуме

Описуваны подіі з марця 1920 р. то, попри віче з 5. грудня/децембра 1918 р., то єдны з важнійшых політичных рішынь товдышных діячы. Внет польскы власти приступили до арештуваня лемківскых політиків і вели дальшу інвіґіляцию. Перед судом в Новым Санчы 10. червця/юнія 1921 р. одбывал ся процес, в якым остаточно уневиннено оскарженых, котрыма были о. Д. Хыляк, др Я. Качмарчык і М. Громосяк.

Якій был пізнійшый жытьовый пут членів Выконавчого Комітету? Знаме, што др Ярослав Качмарчык по новосандецкым процесі вюл адвокатску канцелярию в Мушыні. В 1939 р. втюк перед Німцями до Львова, де был арештуваный другым окупантом – НКВД, і вмер правдоподібно в 1944 р. в лаґрі під Москвом. О. Василий Курилло до 1930 р. служыл на фльориньскій парохіі, пак был перенесеный до східньой Галичыны, до села Подемщына, де вмер 11. марця 1941 р.

Другій зо священників – о. Димитрий Хыляк, по падіню Руской Народной Республикы Лемків был дальше парохом в Ізбах. Під його проводом, в 1928 р. ціле село з дочырньом Біличном доконало конверсиі на православя. В 1947 р. был зо своіма вірныма выселеный на західні землі Польщы, де і орґанізувал церковне жытя. Вмер 20. жолтня/октобра 1955 р. в Золочові (Украіна), де выіхал до свойой дівкы.

Найстаршый з членів Выконавчого Комітету – Миколай Громосяк, прожывал в рідній Креници, де вмер в 1924 р. О посліднім з них, др. Захарию Копыстяньскым, знаме невельо. Moже тіж зато, што його участ в Комітеті не єст потверджена, або його роля не была так велика. В декотрых джерелах споминат ся, што мал він быти секретарьом Koмітету. О кілько в примірі выже спомненых діячы заховали ся хоцкі іх фотоґрафіі, о тілько брак в джерелах знимкы др. Копыстяньского. Знатя, што был довоєнным адвокатом. В Календари – Судовым Інформаторі на 1934 р. выміненый єст як адвокат львівской палестры (Ізба Адвокатска во Львові), котрый вюл канцелярию в Куликові (с. 315).

[1] Статю зрыхтувано на основі книжкы Б. Горбаля, Działalność polityczna Łemków na Łemkowszczyźnie 1918-1921, Вроцлав 1997 р.