Сто років Общества імени Александра Духновіча

Тот рік в місяці апріль припомянеме собі 220 років од народжіня нашого найвекшого будителя, ґрекокатолицького священика, отця Александра Духновіча. Но нелем тота округла річніця припала на тот рік.

О 120 років пізніше, уж в часі Першой Чехословацькой републікы, русиньскы патріоты вырішыли основати културно-просвітню орґанізацію, котра буде нести мено нашого будителя. В марці припоминаме собі точно сто років, як основане было Общество імени Александра Духновіча, котре пережыло різны етапы, од років успішной роботы аж по примушене перерваня свойой роботы, жебы по пятьдесятьох роках могло знова обновити свою діятельность.

Основаня общества

Общество імени Александра Духновіча, або як оріґінална назва звучала Русское культурно-просвѢтительное общество имени Александра Духновича было основане 23-го марца 1923-го року в Мукачові на зборах 163-ох културных актівістів Підкарпатьской Руси.

Посеред участників той події быв участный ґубернатор Підкарпатьской Руси Антоній Бескид, мукачовскый ґрекокатолицькый єпіскоп Петро Ґебей, але і далшы вызначны особности той добы як Євменій Сабов, Йосиф Каміньскый, Константін Невицькый, Николай Бескид ці Юлій Гаджеґа.

Хоць общество основало ся в Мукачові, центром орґанізації стала столиця Підкарпатьской Руси – Ужгород. Першов головов, в роках 1923 аж 1934 быв выбратый Євменій Сабов, реално орґанізацію вів Штефан Фенцик. Так само общество одкрыло свою філію і в Пряшові, а на Пряшівщіні пододбно як на Підкарпатьскій Руси в меджівойновім періоді, або ліпше повіджено почас Першой републікы, успішно провадило свою роботу.

Меджі членами были русинофілы, але і русофілы. Друга споминана орьєнтація была головно реакційов на актівну роботу україньскых політічных еміґрантів на Підкарпатьскій Руси, котры три рокы скорше основали общество Просвіта, выдавали много книжок, заняли высокы посады в школстві. То вшытко выкликало страх меджі русиньсков інтеліґенційов з українізації і страты властной русиньской ідентіты.

Інтересным фактом є, же єдным з кроків Общества Духновіча проти українізації в тім часі было і приятя за свій сімбол всеславяньской триколоры, флаґу з червенов, білов і синьов смугов. Ку тому флаґу вернув ся пак у 2007-ім році і Світовый конґрес Русинів, котрый тот флаґ схвалив як народный флаґ Русинів.

Стало ся так на пропозіцію Михаіла Алмашія, вызначной особности Русинів по 1989-ім році з Підкарпатя, котрый у 1991-ім році і обновльовав Общество Духновіча на Підкарпатю. Алмашій пропоновав флаґ лем з триколоров, но конґрес вырішыв дати на флаґ і ерб, котрый быв земскым ербом Підкарпатьской Руси за часів Чехословакії, і котрый меджі людми став природным ербом Русинів.

Робота Общества Духновіча

Общество імени Александра Духновіча было в меджівойновім періоді дуже віталнов орґанізаційов, о чім окрім іншого свідчіть і то, же было поділено на дванадцять секцій і то орґанізачно-просвітительску, народно-літературну, выдавательску, театралну, музичну, хорову, шпортову, скавтьску, народного центра, народного архіву, женьску і санітарно-гіґієнічну.

Общество шторік робило Дні русиньской (руськой) културы, фестівал, якый став общім святом серед Русинів Чехословакії і в рамках котрого у 1933-ім році в Пряшові быв одкрытый і Памятник Александра Духновіча.

Орґанізація одкрыла много памятників, буст присвяченых русиньскым народным діятелям в дакілько містах і селах на Підкарпатю, але і на Пряшівщіні. Вызначным было і збудованя Русиньского народнго дому в Ужгороді у 1932-ім році, де діяло веджіня общества.

Не мож выхабити, же выдавательска секція выдавала два журналы – Карпатскій край і Карпатскій свѢтъ, выдавав ся Русскій народный календарь, а з выдавательства Общества Духновіча вышло і 115 брожур із серії Изданіе.

То, што найвеце потрібне было, то дістати нашу русиньску културу, освіту меджі нашых людей, котры переважно жыли на селах. Общество барз добрі усвідомльовало собі тоту справу, і так было актівным при основаню чіталень, котры в меджівойновім періоді служыли як културны центры в селах і містах. В роках 1937 аж 1938 общество мало коло 300 чіталень.

Орґанізація надвязала співпрацу з Обществом Качковского, яка діяла на Лемковині, але і з орґанізаціями російскых еміґрантів в Празі, Берліні, Белеграді, Софіі, і Паріжі.

Общество на кінцю 1930-ых років слабло, што было запричінено смертьов Євменія Сабова. Штефан Фенцик втогды перетворив общество на свій інштрумент, і тото мало неґатівный вплив на фунґованя орґанізації, што собі выжадало свою дань, кедь наприклад у 1938-ім році на День русиньской културы до Мукачова пришло лем 190 участників.

Волошин і „другы Мадяры“

По Мніховскій зраді із септембра 1938-го року пришли складны часы про Чехословакію і про Підкарпатьску Русь. У новембрі Авґустін Волошин як премєр Підкарпатьской Руси заказав фунґованя будьякых народностных орґанізацій і народных рад, включно русиньскых. Вынятком была лем Німецька народна рада.

Авторітатівный режім Волошина быв пронімецько і українофільско заміряный, і ціле то вело до того, же 14-го марца вечур выголосив Волошин назалежность „Карпатьской Україны“. Тырваня Волошиновой державы было курте, бо теріторію пак такой заняли Мадяры.

В рамках „другых Мадярів“, значіть в часі, коли Підкарпатя было анектоване Мадярьском під веджіньом Гортія, Общество Духновіча офіціално не існовало, но жыло дале в сердцях русиньсых патріотів і русиньской молодежи.

В роках 1940 аж 1944 хоць не дуже актівно, но епізодно фунґовали на селах чітальні імени Александра Духновіча, робили ся театралны пєсы, зробило ся і пару епізодных книжных выдань, меджі котрыма быв і літературный аламанах.

В Народнім домі імени Александра Духновіча в Ужгороді в роках 1940 аж 1944 была редакція ґазеты Карпаторусскій голосъ. Хоць общества офіціално не было, но тот період не быв про русиньскый народный жывот найгіршым, припомяньме, же втогды фунґовало і Підкарпатьске общество наук, Русины втогды не были переслідованы, і могли розвивати свою културу і язык.

Совітьскы часы і обновліня общества

Дефінітівный конець про общество, але і про русиньскый народ пришов аж по ослободжіню Червеной армійов, котра єдночасно анектовала Підкарпатьску Русь і Русинів Москва вычеркла з мапы народів світа. Общество вже по войні не могло обновити своє фунґованя і так перерва в його діятельности властно тырвала аж понад 50 років.

У 1991-ім році Русины на Підкарпатю вырішыли обновити Общество імени Александра Духновіча. Як сьме вже споминали, Михаіл Алмашій належав меджі тых, котры обновили тото общество. Пізніше став і його головов. У 2016-ім році выдав і велику моноґрафію о історії той орґанізації під назвов Исторія Общества им. А. Духновича в датах, фактах и илустраціях.

Паралелно з тым было обновлене Общество Духновіча і в Пряшові. На тім мав заслугу далшый вызначный русиньскый актівіста по 1989-ім році, Гавриїл Бескид, котрый вмер в осени минувшого року.

Обидві „части“ общества проводили за рокы свого нового існованя многы научны конференції, выдавали публікації, были знова єдныма із ствопів нового русиньского возроджіня. Покля робота общества в Пряшові зачала стаґновати вєдно з тым, як зачав мати здравотны проблемы Гавриїл Бескид, на Підкарпатю общество актівно діє доднесь.

Головов підкарпатьского общества днесь є Юрій Продан а меджі іншым Общество імени Александра Духновіча є вєдно із Русиньскым културолоґічным клубом в остатніх роках выдавательом Алманаха днешньой русиньскій літературы, де каждый рік мож найти новы творы старшых, але і цалком молодых русиньскых авторів з Підкарпатя.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА