Нагода, жебы одкрыти Стефановского – інтелектуалисту і провідника
Його жытьова постава стала ся символом лемківской впертости, стояня при своім.
Павел Стефановскій был єдным з найздібнійшых орґанізаторів соспільно-політичного і культурного жытя Лемків по 1947 р. Знают о тым теперішні поколіня Лемків. Стефановскій – барже діяч ци поета? А може просто тот, хто вказувал напрям, в котрым мала бы ся розвивати Лемковина. Бо тот розвиток в контрі до того, што Лемкы досвідчыли, як раз был міцно осадженый в його творчій роботі.
Стефановского попращали сме вчасном ярю 2021 р. Недожыл свого округлого ювілею 90. народин, котрый выполнил ся 3. марця 2022 р. Хоц дожыл прекрасного віку, то і так здає ся нам, молодшым, што за скоро, што мож было іщы і іщы, долше служыти лемківскій справі.
Лишыл по собі неоцінену спадковину, котру будеме постепенно познавати. Што уж знаме – явило ся вчас богатого жытя творці, але не вшытко было вказане, може – як то гварят – ждало на ліпшы часы.
Тым же дост неочывидным вступом презентуєме посмертну збірку вершів, яка вказала ся завдякы стараням діти покійного Павла Стефановского – Лідиі і Штефана. «Павел Стефановскій. Выбраны вершы» – то нова публикация на лемківскым выдавничым подвірци, яка одкрыват нам Го як інтелектуалисту і провідника.
Стефановскій наново, з переказом
Збірка явила ся як выраз памяти о тым великым сыну Лемковины. Найпевнійше мала ся вказати «за жытя» на спомнутый ювілей.
Выданя, што може на початок чудувати, вказало ся по польскы (хоц Стефановскій писал і по польскы), але знаме, што неодолга явит ся пред нами і лемківска версия. «Тот дрібный, з выгляду непомітный чловек – наш Отец – спростал вшыткому, што го стрітило. Был незламный. Для нас, Його діти, все остане взірцьом інтелектуальной одвагы і впертости в прямуваню до цілю» – так витают нас в першых словах діти автора, котры пару речынь дале додают, што завдякы Стефановскому Лемкы почули ся певнійшы себе, бо вкінци зачато потвержати іх достоменніст, бо отримували они право вертати на рідну землю.
Хто хоц раз взял в рукы даяку попередню збірку вершів Стефановского, тот знає, што літературный кумшт автора был на найвысшым рівни. О тым тіж, але зачынаючы єднако од громадской обшыри діяльности автора, пише во вступным слові др габ. Олена Дуць-Файфер. Перед літературном анализом творчости Стефановского, Дуць-Файфер вказує Павла Стефановского як політика, активісту і інтелектуалисту, маючого вродженый талант правильного оцінюваня обставин, в якых пришло му жыти. «Нелегкє жытя Пана Павла было його выбором, свідомым рішыньом, котре піднял стаючы, як вшыткы Лемкы, перед барз тяжкыма выборами. […] To был як раз тот выбір Павла Стефановского, консеквентный і незмінный, влияючый на його жытя під горку, але дозваляючый му втримати высоку чловечу гідніст і пошану до кінця його дни. Выбрал безкомпромісово, але крокы выникаючы з выбору ставлял розважні, мудро, дипломатично і уцтиво. В біоґрафіі Стефановского достерігаме консеквентну дорогу до такого особистого, професийного і соспільного розвитку, котрый дозволил бы му станути в обороні деґрадуваных культуровых вартости рідной громады, бесідувати в єй імени чутным голосом» – чытаме во вступі.
Признати треба, што вводне слово то тіж детальне (ци не першый раз з незнаныма дотепер фактами) приведіня біоґрафіі Павла Стефановского. Гей, за його жытя явил ся неєден текст прикликучый його жытя, але даякы факты сут чысто новы – тым більше властиве зрозумліня выборів автора і діяча здає ся быти очывидне.
Переказ – тото слово приходит на мысель, коли зачне ся досліджати опубликуваны в збірці вершы. Бо чловек такій як Стефановскій своім жытьом засвідчыл о тым, што Лемковину треба любити, што даст ся з єй землі істи, што вшыткого того, чого нарід зазнал, не мож лишыти в непамяти.
Коли порівнат ся етапы його жытя з тым, што роками переливал на папір, сме в силі зрозуміти контекст місця/часу, в котрым ся находил. Тым веце можеме прібувати одкрыти його думаня, пляны, одчутя, а часом і такы людскы слабости як розчаруваня.
Фактоґрафічна вартіст
В посмертній збірці вершів Павла Стефановского поміщены неоцінены знимкы і документы, котры находили ся в приватным архіві автора. Більшіст з них николи не была публикувана. Окрем фотоґрафій вказуючых першы ансамблі, котры Стефановскій творил, сут тіж знимкы повязаны з його професийным занятьом – етноґрафійом.
Як музейник знал, што час має значыня, зато документувал одходячу до вічности Лемковину. Жменьку такого материялу можеме видити в гевсым выданю. Певно приде іщы час, штобы одкрыти цілу велькіст материялу роками ним збераного (а сут то тіж фільмовы і фонічны награня, ци архів документів і бібліотека).
«Як етноґраф, мал свідоміст як важном справом є документуваня світа, котрый одходит. Вартіст його документацийной роботы єст з етноґрафічного і історичного пункту пізріня неоцінена. Записувал реляциі люди, фотоґрафувал і фільмувал, згромадил незвычно цінный архів і вкінци створил власный музей, збераючы в терені (тіж на Західніх Землях) памяткы материяльной культуры! А робил тото уж в 50. і 60. роках ХХ ст., коли о Лемках і Лемковині хотіли радше забыти, не міг адже рахувати на спертя зо стороны публичных інституций. І треба признати, што был під тым взглядом абсолютно ефективнійшый як державны музеі» – чытати можеме в слові Збіґнєва Воляніна, кустоша Музею Никыфора в Креници.
Спомины о авторі написали тіж Юрий Стариньскій, артистичный кєрівник Лемківского Ансамблю Пісні і Танця «Кычера» з Ліґниці, та Адам Бартош, емеритуваный директор Округового Музею в Тарнові.
Мож сконстатувати, што Стефановскій был «адвокатом» лемківскых справ. І то заєдно в тым шырокым, як і узкым значыню. То він як єден з першых кликал Лемків вертати на Лемковину і жадал пошкоджыня лемківскых кривд і звороту майна. За вшыткы своі деклярациі і петициі кєруваны до польскых комуністичных власти был нима найбільше переслідуваный. Безпека знала, што Стефановскій николи не устане.
З приданых в збірці фактів дознаєме ся, што был він інвіґілюваный уж од половины 50. років ХХ. Як подає дівка Стефановского – др габ. Лідия Стефановска, коли явила ся концепция покликаня Соспільного Комітету Будовы Осередка Лемківской Культуры, безпека выдавала слідуючы операцийны розказы: розпознавати повязаня Павла Стефановского з особами з Комітету, слідити його діяня та вести контролю його активности при ансамбли «Лемковина». Комуністичны документы доказуют, што безпека мала за задачу розпознати настроі членів «Лемковины» што до особы Стефановского, а при тым мали быти ведены діяня маючы на ціли скомпромітувати го і вказати як діяча за грошы серед Лемків, а через тото ослабити його значыня в місцевым середовиску. Заєдно грубы есбецкы течкы сут доказом того, што Стефановскій николи не пішол на спілпрацу зо службами.
Видима в біоґрафіі творці єст його знаєміст з Епіфаном Дровняком (Никыфором Креницкым). Цільово на першым місци вымінене імено і назвиско, а не тото надане, бо то як раз Павел Стефановскій як першый выявил світу, што креницкій ґанчуватый маляр то чловек о імени Епіфан і назвиску Дровняк. Метрику Дровняка Стефановскій опубликувал в украіньскым тыжденнику «Наше Слово», но. 38 (788) за 1971 р.
Серед найважнійшых досягнінь Павла Стефановского находит ся і справа будовы памятника в Устю Рускым. Вага той подіі з 22. липця/юлия 1963 р. єст неоцінена, кєд возмеме до увагы контекст тамтых часів. Молодый Стефановскій был єдным з ініцияторів свята. До спілпрацы запросил Григория Пецуха, різбяря, якій запроєктувал вельостінник. Верш посвяченый Пецухови, як і непубликувану до той поры знимку з макєтом памятника, найдеме в збірці.
В збірці находят ся 54 вершы поеты. Походят они з ріжных періодів, єдны підписаны сут датом, інчы можеме ся старати датувати по змісті. Стефановскій в своіх творах (його поезия зачысляна єст до напряму тзв. лемківской автопрезентациі) высловлювал тото, што не все міг голосно выповісти. Вызнавал свій біль, давал оціну тому, як ся мают Лемкы, але і «судил» тых, што Лемкам злі жычыли. Робил то часом бунтівничо, часом емоцийно, але над выраз інтеліґентно. Такій был Павел Стефановскій, єден з найважнійшых діячів в істориі Лемковины.
Збірка доступна єст в версиі онляйн на сайті Інституту Реґіональной Культуры і Літературных Досліджынь. Публикацию «Павел Стефановскій. Выбраны вершы» мож прибати в друкуваній версиі в др габ. Лідиі Стефановской (lstefanowska@uw.edu.pl) або пишучы на адрес: radio@lem.fm.
Ґорлиці 106,6 MHz
