“Спомний собі Лемку…”

Прийде час на каждого, од того не даст ся втечы. Нажаль, од якысого часу достерігам тенденцию, получену зо страхом, же час прийде і на нашу культуру, а што найгірше на тзв. поколіньовий переказ. Тыжден назад, коли-м вернул домів зо студиів, дознал єм ся, же одышол наступний «старий» роками Лемко, до котрого плянувал єм ся выбрати, з надійом награня його споминів, з надійом дознаня ся дачого про Лемковину і його рідне село, а, по части, і моє рідне село, так по чверти части. Нажаль, уж не піду, уж не встигну награти нашой бесіды, но хыбаль, же іщы даколи там деси, як то гварят, на небеси ся стрітиме, але то уж сам Пан Біг знає, што кому писане.

Тым же дост короткым вступом хочу порушыти справу, яком єст одходжыня до вічности люди народженых в 20. роках ХХ столітя, а і старшых, котры днес мают по 90 років і веце. Для неєдного може ся тото здавати чудачне, але болит ня тота квестия, зато хочу єй порушыти гев, а при тым побудити Вас до як найскорше сягнутя по мобільку, диктафон, або камеру і зареєструваня своіх родичів, дідів, а може і прадідів. Треба быти свідомым того, же за 20 років не буде практычні чловека-Русина, котрий досвідчыл Акциі «Вісла» на власній памяти, то значыт был на тілько выросненым, дозрілым чловеком, же міг запамятати тамты страшны часы. О кілько Акция «Вісла» то 1947 рік, за 10 років можеме не мати уж з кым побесідувати о Лемковині сперед выгнаня.

Недавно, єдна особа мі повіла, же даде од 4-5 років істинно достерігат поколіньову выміну. Кєд ся над тым задумати, то мож ствердити, же штоси в тым єст. Нажаль, одходит од нас поколіня люди, котры мали інчий світ вартости, для котрых все на першым місци была віра в Бога, для котрых церковний календар был календарьом подля котрого вели своє штоденне жытя. Тоты люде знали/знают ся тішыти окружаючом іх природом, кохали своі гірскы потокы, лісы, горы.

Ментальніст Лемка вродженого на Лемковині єст цільком інча як напр. моя, або поколіня моіх родичів. То прикре, але для тых люди, котрых днес штораз частійше мусиме пращати, на першым місци рахувала ся любов до свого, рахувал ся лем рідний язык. А днеска? Днеска вельо з нас не звертат увагы на тото, в якым языку радиме дома, по церкви, ци на забаві. За тото, же молоды днес одвыкли од свого материньского языка, мож винувати в велькій мірі родичів, котры преця повинны мати хоц по части ментальніст своіх родичів – нашых дідів! Но, нажаль, мают єй кус меньше, або чысто уж о ній призaбыли.

Вертаючы до мерітум (а писати міг бым іщы вельо на тоты прикры, сучасны темы), направду заохачам каждого до награня споминів своіх родичів, дідів, прадідів, бо неoдолга не будеме знати, з якого села нашы корені. Я особливо жалію над тым, же єм был іщы малым, недозрілым хлопчыском, коли мусіл єм ся пращати з прабабом, дідом, а пак з прадідом і не встиг єм ся Іх звідати о тото, чого днеска не знам і знал уж не буду.

Неє на што ждати, неє часу на одкладаня. Берме ся за реґіструваня жывых забытків нашой духовой культуры, покля маме іщы ґу тому змогу. З рока на рік буде штораз тяжше, а нам колиси може і буде треба такых награнь, хоц бы для вказаня нашым потомным. Буде нам іх треба, жебы просто наново почути ся собом…

Кєд іде о поміч в зреалізуваню такого награня, то можете на нас рахувати. Старчыт, же сконтактуєте ся з радийом лем.фм, або напишете до дакотрого з нашых редакторів (radio@lem.fm, закладка Контакт на портали lem.fm, або профіль ґамбокнижкы). А кєд мате змогу самы спорядити такє награня, то можете пізріти і переслухати пару зареєструваных бесід, котры находят ся в архіві радия лем.фм, медже інчыма в проґрамі “Села”, або в некотрых едициях проґраму “Пропаґанда”.

Знимкы горі: з архіву родины Косовскых