Спільнота памяти – чужына

Послідінім дньом памяти в рамках центральных подій 70. річниці выгнаня Лемків  – безаконной акциі «Вісла», были акциі зрыхтуваны Стоваришыньом Лемків в Ліґници. Тот ден завершыл тридньовы упамятніня річниці лемківского ексодусу.

Упамятніня зачали ся од 10.00 год. Божеском Літургійом в місцевій православній церкви Воскресіня Христового, по котрій парох, о. Любомир Воргач, одслужыл панихіду за вшыткы жертвы акциі «Вісла», ай страдавшых в лаґрі в Явожні. Меджечасом, священник коротко припомнул початкы лемківского (і не лем) ексодусу, зазначаючы, же подля него акция «Вісла» зачала ся дуже перше, бо такой товды, коли на Холмщыні тамтышня польска власт дозволила варварско нищыти православны храмы – Дім Божий. Дальше о. Воргач спомянул на перше депортуване лемківскє село – Щавне, якє было примусово выселене 28. квітня/апріля 1947 рока. Словом надіі для вірных были слова Христос Воскресе із мертвых, якы в пасхальным часі заміст Вічной Памяти сут співаны в нашых храмах.

Другым пунктом подій на чужыні была стріча в ліґницкым Театрі ім. Гелены Моджеєвской. Там, за проґрамом, на зачаток голос забрала др габ. Олена Дуць-Файфер, яка в своім выступліню од науковой страны звернула угаву на культуровы наслідсвта акциі «Вісла», значыт втрату языка, достоменности і духове затрачыня на рівнині, яка є доцяп чужа для люди, якы віками жыли в Горах. Дальше на сцену ліґницкого театру вышла Мария Сільвестрі – представничка русиньской еміґрациі в Зъєднаных Штатах Америкы, а при тым спілініцияторка і спілпродуцент фільму Even Tears Were Not Enough / Аж і слезы не старчыли. Сільвестрі напомнула, же тот фільм не є лем типовым фільмом, з якыма стрічаме ся наштоден, понеже є він свідоцтвом спільнотовой памяти цілой русиньской громады. Авторка подякувала Ваньови і Севериянови Косовскым за поміч в реалізациі фільму, а дальше звернула ся до публикы з просьбом шырити екранізацию, додаючы, же неодолга буде він доступний для вчыткых в сіти. По тых словах на сцені явил ся предсідатель Стоваришыня Лемків – Андрий Копча, якій на рукы Мариі Сільвестрі зложыл квітя в подяці за реалізацию фільму. Копча звернул увагу, же 13 років перше в тым самым театрі одбыка ся прємєра його авторского фабулярного фільму «Акция Вісла, ч. І», але тіж підкрислил, же то доцяп інчы фільмы, хоц тематично оба односят ся до нашого выгнаня. По ґратуляциях пришол час на ліґницку прємєру документального фільму Аж і слезы не старчыли. 

Дальшом частю упамятнінь, внет по тым, як публика одітхнула по порушаючым фільмі о траґедиі народу, на сцені явил ся другій з продуцентів і ініцияторів – Джон Ріґетті, якій твердо підкрислил, же то не лем фільм самых продуцентів. Зазначыл, же то діло нас вшыткых, Лемків, Русинів – тых, котры в фільмі выступили, але і тых, котры го днес виділи – іщы раз навязуючы до спільнотовой памяти о выгнаню. За словами свойой камараткы, Ріґетті попросил о шеруваня фільму в лемківскым середовиску, ай не лем, припоминаючы, же правду про траґедию лемківского народа, мусят знати тіж і другы.

Зворушаючым закінчыньом ліґницкой части упамятнінь 70. річниці акциі «Вісла» были спомины выселеных, але тых, котры в фільмі не выступили. Модератор споминів Севериян Косовскый, попросил на сцену панів Адама Барну і Димитрия Бочнєвичa, якы радо однесли ся до того што виділи во фільмі, зрівнуючы своі досвідчыня з тыма, о якых свідчыли выгнаны з інчых сел Лемковины. Посеред публикы было присутных більше нашых родаків, якы 70 років тому стратили рідну хыжу, чест. На преємєру пришли Анна Косовска, яка выступила в продукциі, Йоан Дзядик, якій дал реалізаторам обшырне інтервю, як тіж Ольга Переґрим – заслужена активістка Стоваришыня Лемків, а тіж акторка, выступуючыа в першій части фільму А. Копчы. Завершыньом подій в театрі Моджеєвской было выслуханя твору ансамблю Лемковина з Білянкы – Тяжко жыти на чужыні. Аж наконец вказало ся, же довєдня з другыма, на публици засідала солистка Мария Трохановска-Стеранка, яка перед роками гідні выспівувала тоту пісню в ансамбли Лемковина. Орґанізаторы красні подякували вшыткым за присутніст, а несторам, тым котры потерпіли, были вручены символичну ружы, в подяці за іх жытя і свідчыня про наше лемківство на земли выгнаня. В театрі пристуны были парох ліґницкой православной церкви – о. Любомир Воргач, посол на Сойм ПР – Станіслав Гусковскій та член Заряду Ліґницкого Повіту – Казімєж Буртни.