Спадковина по Барбарі Тондос і Єжы Турі в Рускій Бурсі

В пятницю, 4. листопада/новембра т.р., до сідибы Руской Бурсы в Ґорлицях трафил особливий фотоґрафічний архів, в склад котрого входит навет парусот тисячів (!) архівальных знимок, тыкаючых історичного і культурового краєвиду Підкарпатя, Малопольщы, Підгаля, Люблинщыны, але тіж і Словациі, Украіны і Румуніі.

Фотоґрафічний архів єст спадковином по супружестві выдатных польскых дослідників материяльного дідицтва полудньово-східньой Польщы – Барбарі Тондос і Єжы Турі. Речена колекция буде находила ся в на стані Стоваришыня Руска Бурса в рамках депозиту, переданого Стоваришыню дівком дослідників – Катажыном Тур-Марцішук, істориком штукы.

Б. Тондос і Є. Тур од 50. років ХХ ст. вели консерваторскы і інвентаризацийны роботы на обшыри давного ряшівского воєвідства (його обшыр обнимала товды теперішню обшыр цілого підкарпатского воєвідства і ґорлицкого повіту – т.є. велику част Лемковины). Єжы Тур был істориком штукы. Полнил функцию Воєвідского Консерватора Забытків в роках 1956-1967. Был ціненым дослідником деревяной архітектуры, м.ін. церковной та оборонной. Єдныма з вельох початковых діянь (обшыр товдышнього ряшівского воєвідства была велика, а в його границях находило ся великє чысло цінных забытків, якыма треба было ся скоро заняти), піднятых неодолга по обнятю становиска Воєвідского Консерватора Забытків, было вытипуваня і евіденция обєтків, іх выпосажыня і орнаметнациі на обшырях выселеных Акцийом Вісла. Старал ся піднимати і орґанізувати необхідны забезпечаючы роботы в однесіню до тых обєктів, о якых знал і до якых был в силі дотерти. Є. Тур был єдным з ініцияторів основаня в 1958 р. Музею Народного Будівництва в Саноку, обнимаючого засягом діяня обшыр Лемків, Бойків, Погірян, Долинян. З його ініциятивы сотворено в Музею-Замку в Ланцуті в 1960 р. складовиско рухомых забытків. Завдякы заанґажуваню Барбары Тондос, яка го вела, повело ся основати Воєвідску Консерваторску Мастерню, діючу попри музею, котра занимла ся забезпечыньом забытків церковной штукы і іх консервацийом.

Уратуваня Барбаром Тондос тых цінных артефактів, котры походили з опустошеных, нехоснуваных церкви, а кєд бы не тото, сказаны были бы на знищыня, девастацию або злодійство (з вельома так тіж ся стало), дозволило на сотворіня музейной експозициі – Одділіня Церковной Штукы, будучого тепер найбільшом колекцийом ікон в Польщы.

Єжы Тур і Брбара Тондос велику вагу привязували до консерваторской документациі, досліджынь, евіденциі і інвентаризациі забытків, чого свідоцтвом сут м.ін. чысленны знимкы. В 1966 р. Є. Тур покликал єдно з першых в Польщы Бюро Документациі Забытків в Ряшові (паралельно покликане было БДЗ в Быдґощы). Пасиями любили роботу в терені, пропадали за безпосереднім контактом з забытками і природом. Барз вельо вандрували. Церкви, кіркуты і інчы забыткы захоплювали іх свойом красом і вартістю, яку собом представляли, іхні істориі барз іх порушали. Вражливіст Є. Тура і Б. Тондос выражала ся не лем в ратуваню забытків, мали шырокы заінтересуваня. Барбара Тондос была тіж поетком.

Ратуваня церкви і церковного выпосажыня было єдном з обшыри іх діянь, але завдякы ней захороненых было перед абсолютным знищыньом коло парох тисячів елементів выпосажыня церкви. Част з них мож обзерати на, выміненых скорше, експозициях Музею-Замку в Ланцуті, а част была передана потребуючым парохіям в пізнійшым періоді, напр. ориґінальний іконостас вернул до церкви в Котани, а інчий был переданий до Вільхівця. Того рока част знимок походячых зо спадковины по роботі Б. Тондос і Є. Тура мож было видіти на выставі пн. Забыткы на карпатскых пустатынях, яка презентувана была в Кракові, Люблині, Варшаві і Ряшові.

В склад повіреной Стоваришыню Руска Бурса колекциі входит 57 лад з архівальныма знимками, неґативами (в тым 11 ла зо шкляныма неґативами, якы більшістю вказуют артистичне ремесло з Закопаного), сляйдами, одбитками, документацийом забытковых обєктів. Велика част материялів тыкат Лемковины i Підгаля. В колекциі найти мож тіж знимкы і інчы документы роботы Ольґєрда Лоточкa і Франтишка Крука – істориків штукы, консерваторів забытків, одкликаных за діяня на річ ратуваня церкви. Ф. Крука, повоєнного воєвідского консерватора штукы ряшівского воєвідства, попередника Є. Тура, одкликано за ратуваня церкви м.ін. в Грабі і Жыдівскым. О. Лоточка занимал ся тіж евіденцийонуваньом забытків в товдышнім ряшівскым воєвідстві, єст реалізатором м. ін. основаня постійной експозициі нагробной лемківской каміняркы на прицекровным цмонтери в Котани.

Цілю переданя колекциі по Б. Тондос і Є. Турі єст зробліня єй детальной інвентаризациі, діґіталізация, консервация, а пак пошыріня в ріжных формах материялів інчым заінтересуваным. В будучым плянуване єст основаня документально-дослідничной мастерні, занимаючой ся обшырю полудньово-східньой Польщы з особливым натиском на реґіоны заселены Лемками.