Солідарность і єдность

Пробуджіня ся до рана, коли з медій чоловік видить, чує, чітать, же зачала серьйозна война, не є приємным пробуджіньом. Чоловік чує слабость, страх, тяжко ся глядають слова. Іщі місяць тому сьме притім были оптімістами.

Нецілый місяць перешов, коли єм навщівив Ужгород. Стрітив єм ся з моїма русиньскыма приятелями, бісідовали сьме на різны темы, наприклад і о переписі на Словакії.

Самособов, не выхабив єм ани вопрос, як то видять зо сітуаційов на Україні. Вшыткы вірили, же до найгіршого не дійде. Же серьйозной войны не буде. Же знова даяк ся то порішыть без того, жебы пришло найгірше. Днесь знаме, же тоты надії были марны.

Повіджме собі то щіро. Од 2014-го року сьме на Западі мусили знати, же покля ся режім Путіна не змінить, сидиме на бомбі, котра лем одраховавать час. Знаме точно, де выбухне. Лем не знаме, на як довгый час тото одрахованя є наставлене.

Лемже ліпше было заперати очі. Так як были Крим і Донбас головныма темами у вшыткых інформачных проґрамах, в ґазетах, порталах, так поступно тоты темы счезали. Повіли сьме собі, же є то так, і теперь то не знаме порішыти. Німецьку, наперек сакнціям, не было проблемов, жебы будовати Nord Stream 2. Але жебы не быти несправедливый, і іншы країны Западу просто бізніс робили без огляду на санкції.

Дістали сьме са до сітуації, котра днесь уж не є лем вопросом єдной державы, але є то і вопросом цілого світа. Росія є нуклеарна держава. Позіції на выїднаваня суть днесь омного складнішы.

Є ясне, же з боку Русинів можеме крітіковати многы справы на україньскім боці. Як єдина держава нам предці на нашій домашній теріторії не признавать нашы права, скоріше наопак, а цілково суть подакотры крокы україньскых властей в народностных вопросах, а нелем, незгодны з демократічныма прінціпами.

То, же конґрес не знав найти єдность в році 1999, зохабило рану.

Лемже воєньска аґресія, яку днесь видиме з боку Путінового режіму, є просто неприятельна! Похыбую, же вытерезвіють тоты, што іщі вчера прославляли Путіна, може холем дакотры. Но най ся задумають, ці бы днесь хотіли быти в такій країні, котру скоро рано зачне атаковати без реалной причіны нуклерарна держава, ці бы хотіли, жебы тото прожывали їх родічі, їх діти.

На Україні, і є єдно, ці то Київ признавать або ніт, жыє і наша, докінця найвекша русиньска комуніта. Суть то і нашы люди, котры мають страх о жывот, о жывоты своїх близкых, дітей, родічів, страх о будучность.

Война не є в демократічнім світі рішіньом. А война все была, є і буде злом. Зато є абсолутно на місці высловити днесь з Українов солідарность. Высловити солідарность з нашыма русиньскыма братами і сестрами, котры так само терплять войновыма діями, але і зо вшыткыма народами Україны – зо вшыткыма жытелями, і желати, молити ся, хто вірить, за мір. За мір про Україну, за мір і про нас.

Єдночасно є то час, коли бы сьме мали знати найти єдность. Світовый конґрес Русинів вже з тым мав раз важну пробему. Быв то рік 1999 і в Сербії проходило бомбардованя з боку НАТО. Світовый конґрес втогды не знав дійти до сполочного выголошіня, котре бы, без огляду на схвальованя або несхвальованя політікы Мілошевіча, высловило солідарность і одсудило воєньску операцію. Уж кедь про нич інше, холем як сімбол підпоры нашых Русинів, котры там жыють, і котры тым, без вины, так само терпіли. Тота неспособность конґресу зохабила рану.

Днесь є огрожіня омного векше. Світовый конґрес Русинів бы зато як представитель єдного, єднотного, неділительного народа, мав найти силу і ясно декларовати своє ніт войні і підпору тым, котры днесь терплять. Окрім того не мало бы зістати лем при словах, але міг бы ся задумати і над тым, як конкретно можеме нашым братам і сестрам Русинам помочі. Поміч будуть потребовати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: Pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА