Днешня неділя Самяріянкы нам ставить перед очі бісіду Ісуса зо самаріяньсков женов, котру стрічать при Якововій студні. Ісус ся там заставив страпленый по дорозі. Своїм вопросом дай ся мі напити Ісус зачінать свій діалоґ і веде тоту жену од земной воды, од земного думаня, ку небесному. Она приходила ку тій студні, жебы набрати воды, но другый день была знова затліта, і знова мусила приходити. Ісус їй обіцять жыву воду, од котрой не буде затліта. Одкрывать, што одбывало ся в душі той жены. Ісус видів тоту суxоту, тоту высохнуту пустыню, наслідком грішного жывота. Освіжує своїм словом, свойов благодатьов. А она, кідь ся напила той жывой воды, сама ся ставать істочником і іде звістовати місту, жебы пришли увидіти Спасителя, котрого она спознала. Гріх высушує душу, робить єй пустыньов. Ісус воскреснувшый із мертвых даровав нам одпущіня. І нам давать тоту жыву воду, котра в нас стає ся істочником, якый напаять і другых. Черьпайме з той воды, а подобно як тота жена голосме тому світу: Подьте увидіти Хріста, Спасителя світа, котрый воскрес із мертвых і даровав нам вічный жывот. Хрістос воскрес!
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Фото: Піетро Перуджіно, Хрістос і Самаріянка. Wikipedia